і резерв поживних речовин. В місті цього практично немає. Отже, рослини в місті не тільки переносять на собі цілий комплекс негативних впливів міського середовища, але й виявляються “вирваними” із природної системи біотичних зв’язків.
Наслідком впливу міських умов на міські рослини є різке зменшення тривалості їх життя. Так, в середніх широтах в лісі липа доживає до 400 років, ясен – до 300, в міських же парках відповідно 125-150, 60-80, а на вулицях – всього 50-80 і 40-50 років. Взагалі вважається, що межею довговічності дерев в місті при оптимальних умовах є 200 років.
На всіх більш або менш культурних територіях міста рослинність сформована в основному по волі людини. Але вона може формуватись і самостійно. Як тільки з’являється де-небудь незайнятий шматок землі , тріщина в асфальті, в стіні, такі ніші можуть бути місцем розвитку рослин, аби лише була змога прорости насінню та пустити корені. Так, в тріщинах тротуарів і стін будинків рано навесні з’являються проростки різних трав. Це, як правило, багаторічні злаки – мітлиці, тонконоги, поселяються і кульбаба, гусяча лапка та інші мешканці луків і придорожніх територій. З’являються сходи деревних порід – клена, липи, тополі, але вони приречені, звичайно на загибель. Проростають рослини і під асфальтом, зламуючи його.
Деколи дерева і чагарники виростають на незвичній для них висоті – на балконах, дахах, цегляних трубах. Навіть у центрі міста, який ретельно прибирається, формуються хоч і короткочасні, але досить постійні за видовим складом мікро асоціації. Це в основному кульбаба, розхідник, глуха кропива та інші.
Особливе місце у флорі міст займають спорові рослини – мохи, а також лишайники. В місті їх можна знайти на стовбурах дерев (епіфіти ), на камінні, цеглі та покрівлях, огорожах. Ці рослини дуже чутливі до несприятливих умов середовища і особливо – до промислового забруднення. Тому зрозуміло, що чисельність та різноманітність цих рослин як епіфітних, так і тих, що живуть на неорганічних субстратах, різко знижуються в найбільш несприятливих середовищах міста.
В типовому великому місті виділяють декілька концентричних зон з різною чисельністю лишайників. В центрі міста і поблизу промислових підприємств – “лишайникова пустеля”, зона боротьби (лишайники утримуються на межі існування), на околиці – зона сприятливого існування. Від околиці до центру міста зменшується і число видів лишайників, їх ряснота.
Таким чином, висока чутливість мохів і лишайників та інших рослин-індикаторів до промислових токсикантів робить їх незамінними для моніторингу навколишнього середовища.