Пам’ятниками природи.

Вони мають природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою зберігання їх у природному стані.

Заповідниками урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

На цих територіях забороняється будь-яка діяльність не пов’язана з виконанням накладених на них завдань.

У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони:

- експозиційна – її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

- наукова – до її складу входять колекції, експериментальні ділянки, тощо;

- заповідна –відвідування її забороняється, крім випадків коли це пов’язано з проведенням наукових спостережень;

- адміністративно-господарська.

Зонування території ботанічних садів проводиться згідно з положенням про ботанічний сад та проектом організації території ботанічного саду.

Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни, та розробка наукових основ її розведення в неволі.

Парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових природоохоронних та оздоровчих цілях.

Оголошення парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва проводиться з вилученням або без нього земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів в їх власників або користувачів.

В цих парках забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення.

Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” підготовка і подання клопотання про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватись органами Міністерства екології та природних ресурсів, науковими установами, природоохоронними громадськими об’єднаннями або іншими зацікавленими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

До положення додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об’єктів природо-заповідного фонду.

Відповідно положення розглядається в місячний строк, щодо території та об’єктів загальнодержавного значення – міністерством екології та природних ресурсів країни, щодо території та об’єктів місцевого значення органами цього міністерства на місцях.

Проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі.

Рішення про створення та відведення земельних ділянок приймаються Президентом України.

Рішення про створення біологічних заповідників також приймається Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод. Рішення про організацію чи оголошення території та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення їх охоронних зон приймається обласними, міськими (міст республіканського впорядкування) Радами народних депутатів.

Мережу створення нових об’єктів природно-заповідного фонду передбачає Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000р.

Також передбачається створити раціональні природні парки: Приазовський – площею 20 тис. га, Сиваський – 195 тис. га, Нижньодніпровський – 30 тис. га, біосферні заповідники: Західне Полісся – площею 40тис. га, Поліський – 30 тис. га, Кримський – 40 тис. га.

Збільшення площі земель з природними ландшафтами забезпечується шляхом:

- вилучення земель сільськогосподарського призначення (насамперед деградованих орних земель) внаслідок економічної збитковості їх використання за призначенням;

- вилучення із промислового використання (у видобувній, будівельній та інших галузях виробництва) земельних ділянок, які втратили природній стан і становлять підвищену небезпеку для збереження навколишнього середовища;

- надання переваги відновленню природних ландшафтів, як найбільш доцільному виду використання земель, що вибувають із сільськогосподарського використання;

- встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів;

- збільшення територій лісів і лісосмуг навколо сільськогосподарських угідь, промислових та житлових зон.

Впровадження відповідної програми формування національної економічної мережі України забезпечить збереження і відтворення ландшафтного різноманіття, а також сприятиме: дотриманню екологічної рівноваги на території України; створенню природних умов для життя і розвитку людини в екологічно збалансованому природному середовища, максимально наближеному до природних ландшафтів, забезпеченню, збалансованого та невиснажливого природокористування на значній частині території країни; розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення населення; зростання природо ресурсного потенціалу на суміжних з національною екологічною мережею землях сільськогосподарського призначення; удосконалення природоохоронної нормативно-правової бази та її гармонізації з міжнародною; розбудови Всеєвропейської екологічної мережі; забезпеченню відновлення біогеохімічних кругообігів у навколишньому природному середовищі; зменшенню загрози деградації та втрати родючості земель; посиленню узгодженості діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій у розв’язанні проблем екологічної безпеки України.

2. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду України.

Правова охорона охорони природно-заповідного фонду України регулюються законами “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про загально державну програму формування національної економічної мережі на 2004-2005 роки”, постановою кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавство про природно-заповідний фонд України” від 3 квітня 1985 року та іншими актами законодавства України.

У законодавстві передбачені основні засоби збереження території та об’єктів природно-заповідного фонду, які забезпечуються шляхом:

а) встановлення заповідного режиму;

б) організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;

в) проведення комплексних досліджень з метою розроблення наукових основ її збереження та ефективного використання;

г) додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду підчас здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планової документації, земле- та лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

д) запровадження екологічних важелів стимулювання їх охорони;

е) здійснення державного та