· інтенсифікація виробництва із врахуванням оптимальної ємності середовища і рівня допустимої експлуатації природних ресурсів.

Організацію території потрібно спрямувати на створення комплексу сприят-ливих умов для екологічно спрямованого і ефективного землекористування. При цьому потрібно дотримуватися таких принципів:

· організацію території необхідно диференціювати за типами і видами ландшафтів, уникаючи їх одноманітності;

· господарські навантаження на територію доцільно регулювати у від-повідності зі структурою ландшафтів і їх стійкістю до зовнішніх впливів;

· враховувати зональні і азональні особливості, а також індивідуальну специфіку кожного ландшафту, пристосовуючи до цього мобільні засоби ви-робництва і добиваючись високих економічних показників землекористування;

· потрібно охороняти внутрішню різноманітність ландшафту (яка забезпечує його стійкість), дотримуватися екологічних і естетичних вимог;

· віддавати пріоритет зеленому вкриттю;

· формувати системи природоохоронних територій і об’єктів;

· відображати в схемах або проектах землеустрою не тільки галузевий, але й територіальний підхід, що є вираженням системності в організації використання і охорони всіх природних ресурсів;

· охорона території (ріллі, багаторічних насаджень, лісів, вод, боліт і т. д.) повинна здійснюватися в процесі їх раціонального використання з дотриманням попереджувальних заходів.

Дотримання всіх цих принципів дозволить зменшити негативний вплив господарської діяльності людини на довкілля в процесі землекористування.

До основних пріоритетів охорони і раціонального використання земель-них ресурсів України належать:

· формування раціональної системи землекористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу в умовах здійснення земель-ної реформи;

· зведення до мінімуму шкідливих наслідків деградації ґрунтів;

· екологізація землекористування шляхом запровадження екологічно-безпечних технологій.

Для досягнення цього потрібно вирішити наступні основні завдання:

· запровадження реальної рівноправності різних форм власності на землю;

· захист і збереження земельних ресурсів від деградації і нераціонального використання;

· посилення природоохоронної діяльності на високоцінних землях, г заповідних і рекреаційних територіях;

· створення державної системи моніторингу екосистеми «земля»;

· запровадження дійових економічних складових впливу на систему землекористування;

· удосконалення системи екологічної освіти.

В умовах екологічної і економічної ситуацій, які склалися в Україні, стратегія системи екологізації землекористування має передбачати:

· формування високопродуктивних і екологічностійких агроландшаф-тів та лісових територій;

· гармонійне поєднання дії економічних законів і законів природи в межах території землекористувань, з врахуванням лімітуючих чинників навантаження на ґрунти;

· забезпечення розширеного відтворення ґрунтової родючості шляхом формування та реалізації системи ґрунтозахисних заходів;

· визначення напрямків адаптації сільськогосподарського виробницт-ва до природних умов;

· формування механізмів економічної та адміністративної відповідаль-ності землекористувачів за порушення екологічних вимог.

Для досягнення цих цілей потрібно:

· провести комплексну еколого-економічну оцінку території України з виділенням земель для високоінтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва, заповідних природно-територіальних комплексів, а також забруднених територій для здійснення цільових природоохоронних заходів;

· розробити регіональні програми охорони і раціонального викорис-тання земель - як складові частини Державної програми;

· підготувати та впровадити галузеві схеми охорони і розширеного відтворення земельних ресурсів;

· здійснити землевпорядкування території з врахуванням екологічної ситуації, що склалася, вилучення з обігу сильно еродованих, промислово і радіоактивно забруднених, повторно заболочених і підтоплених земель;

· створити систему полезахисних і водозахисних лісонасаджень, забез-печити оптимальну протиерозійну лісистість території;

· удосконалити адміністративно-правові методи регулювання, земле-користування.

Ефективність використання земельних ресурсів залежить і від галузі зберігання і переробки сільськогосподарської продукції (транспортування, зберігання, харчової і легкої промисловостей і т. п.). Зараз через відставання цих галузей втрачається приблизно 20 % сільськогосподарської продукції.

Актуальним завданням землекористування в Україні є збільшення лісистості її території шляхом заліснення еродованих і непридатних для сільськогосподарського користування земель.

Трансформаційний тип впливу людини на природу та природні ресурси, сприяв виникненню непередбачених абіотичних та біотичних наслідків.

· геоморфологічні - зміни рельєфу та утворення нових його форм;
порушення елементів рельєфу;

· геологічні - активізація небезпечних геологічних процесів та явищ
(ерозія ґрунту, утворення зсувів, обвалів, просідання ґрунту, та інше);

· геохімічні - зміни балансу речовин у верхній частині земної кори та
на її поверхні, забруднення повітря, ґрунту та природних вод.

З біотичних наслідків спостерігаються:

· погіршення стану рослинного та тваринного світу, зникнення багатьох видів;

· масовий розвиток небагатьох окремих видів, які пристосувалися до нових умов і завдають збитків сільському господарству;

· порушення структури водних біоценозів;

· перебудова мікробних ценозів у ґрунтах, пригноблення корисної мікрофлори та активізація життєдіяльності шкідливої мікрофлори;

· зниження захисної, продукційної та відновної функції екосистем.

Екологічно необґрунтовані підходи до використання природних ресурсів та зміни навколишнього середовища з метою більш легкого їх добування, кращої доступності та реалізації чисто споживчих інтересів викликали великі регіональні порушення в біосфері Землі: забруднення поверхні та природних вод, техногенними речовинами, спустошення великих територій суші, зміни гідрогеологічної ситуації з розвитком підтоплюваних земель та населених пунктів, а головне - процеси деградації ґрунту та ґрунтового шару на території сільськогосподарського використання, збіднення ґрунтової родючості, погір-шення якості ґрунтових вод та комфортності навколишнього середовища.

Перш за все, потріб-но усвідомити важливість еколого-економічного планування та прогнозування впливу соціального розвитку на стан земельних ресурсів.

Захист земель від іригаційної ерозії

Здійснюється система організаційно-господарських, агротехнічних та гідротехнічних заходів [36, 37].

Серед організаційно-господарських заходів найбільший ефект дає введення на зрошуваних землях з крутизною 2-3° типових для даної природно-економічної зони польових і кормових сівозмін з застосуванням ґрунтозахисного обробітку і системи удобрення.

Поля сівозмін необхідно розташовувати довгою стороною упоперек схилів, а обробіток грунту проводити по горизонталях.

На землях з крутизною 3° слід застосовувати ґрунтозахисні сівозміни із смуговим розміщенням сільськогосподарських культур. У ґрунтозахисних сівозмінах основні площі мають відводитися під багаторічні трави, які не тільки підвищують захисну здатність земель до іригаційної ерозії, а й збагачують грунт органічними речовинами.

Комплексні агротехнічні заходи для запобігання іригаційній ерозії мають включати раціональне формування структури посівів з формуванням сівозмін, що орієнтовані на економне