Для ефективного окультурювання грунтів і підвищення їх родючості необхідно застосовувати комплекс заходів, які повинні бути чітко узгоджені з особливостями кожного грунту і кожного поля. Головне – усунути негативну дію факторів, що лімітують родючість грунту. Так, для підзолистого типу грунту основними заходами є вапнування, внесення органічних добрив, травосіяння, сидерація і т.ін.; для чорноземів – заходи з накопичення і збереження ґрунтової вологи та захисту їх від ерозійних процесів; для каштанових солонцюватих грунтів – гіпсування і волого накопичення; для перезволожених – осушення; для торф’яних – підвищення ущільненості тощо.

Родючість є суто ґрунтовою еволюційною породженою якісною властивістю, яка репрезентується сукупністю речовинного складу та еколого-енергетичних режимів грунту, що забезпечують стабільне існування рослинного світу як першооснови всіх життєпроявів у біосфері землі. – це природна стабільна здатність грунту до створення врожаю рослин (Е. Клапп).- це сформована на основі фізичних, хімічних і біологічних властивостей, об’єктивна якість, яка виявляється в створенні рослинам оптимального довкілля передусім забезпеченні їх водою та поживними речовинами (К. Рауе). Родючість є єдиною властивістю грунту, яка відрізняє його від породи, оскільки забезпечує умови існування і репродукування організмів як рослинних, так і тваринних.