назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.
Ігрові дії — засіб реалізації ігрового задуму і водно-час здійснення поставленого педагогом завдання. Вико-нуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.
Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визна-чених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидак-тичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім — спосіб його виконання.
Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнан-ня, іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.
Підбиття підсумків гри в зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри.
Різноманітність ігрових засобів створює широкі мож-ливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.
Проте, як показали дослідження вчених-психологів (Д.Б.Ельконін, Л.В.Артемова та ін.) і педагогів (І.О.Школьна, О.Я.Савченко та ін.), гра не забезпечує стійкого позитивного ставлення молодших учнів до нав-чального процесу, якщо використовується епізодично. Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірко-вування, де їх використання найбільш своєчасне й ефек-тивне порівняно з іншими методами. Наші дослідження дали можливість виділити оптимальні способи вико-ристання ігрової діяльності в системі уроків:
Під час ознайомлення дітей з природою досить часто використовую різні види ігор.
Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус‚ сприяють формуванню у них уявлень про об’єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Надзвичайно важлива роль у закріпленні, систематизації та узагальненні знань про природу. Ігри сприяють піднесенню ефективності навчання природознавства у дітей молодшого шкільного віку.
Список використаних джерел
1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.
2. Бойченко С. Щоб не згас інтерес // Початкова школа. – 1999. – № 1. – С. 49-51.
3. Борелок Н.В. Як провести екскурсію?// Початкова школа. – 2006. – № 6. – С. 24-26.
4. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. – 2001. – №7. –С. 20-22.
5. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 400 с.
6. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Початкова школа. – 1999. – № 5 – С. 51–53.
7. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. – № 5. – С. 20-23.
8. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа – 1999. – № 8.– С. 53–56.
9. Верзяна А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в начальной школе. – М., 1972. – 92 с.
10. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
11. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.
12. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / Под ред. А.А. Бодалева. – М.: Просвещение, 1971. – 128 с.
13. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. – 1997. – № 12. – С. 42–45.
14. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. – 1988. – № 1. – С. 33–36.
15. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах. – К.: Радянська школа, 1983. – 96 с.
16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.
17. Громик Є. Гра – найсерйозніша справа // Початкова школа – 1999.– № 7.– С. 41–43.
18. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. – М., АПН, 1957. – 513 с.
19. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
20. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987.– 351 с.
21. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319 с.
22. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160 с.
23. Єрдаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників // Початкова школа – 1992.– № 11-12.– С. 19-22.
24. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Начальная школа. – 1987. – № 12. – С. 39-40.
25. Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2002.– № 10-11.– С. 31-37.
26. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы // Дошкольное воспитание. – 1991. – № 2. – С. 17–18.
27. Захлебный А.Н На педагогической тропе. – М.: Знание, 1986.
28. Захлебный А.Н Школа и проблемы охраны природы. – М.: Педагогика, 1981.
29. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи // Початкова школа. – 2005. – № 3. – С. 10–13.
30. Іванова О. Формування