Екологія людини - - комплексний міждисциплінарний науковий напрям, що досліджує закономірності вза...

Курсова робота - Екологія людини

- комплексний міждисциплінарний науковий напрям, що досліджує закономірності взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем, проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї взаємодії, проблеми цілеспрямованого керування збереженням та розвитку здоров'я населення, вдосконалення виду Homo sapiens. Предметом вивчення екології людини як науки є сукупність взаємозв’язків, що виникають у системі «людина – суспільство – природне середовище».

2. Екологія людини як наука, пройшовши тривалий час встановлення, в своєму сучасному вигляді сформувалась у 20-х рр. ХХ ст. як інтегроване утворення з основних засад загальної екології, соціології, медицини тощо і активно розвивається по сьогоднішній день.

3. Структура екології як науки досить складна. Тому існують різні підходи щодо її інтерпретації різними авторами та науковими школами.

4. На сучасному етапі добре усвідомлена глобальна роль людства у відносинах з довкіллям, а увага світової спільноти зосередилася на прогресуючих проблемах існування людини. Екологія людини є основним, стрижневим напрямом сучасних екологічних досліджень. Постійно триває уточнення дефініції, предмету та кола основних завдань даної дисципліни.

5. Залежно від наукових уподобань та методологічних засад на сьогодні сформувалися два основні напрями досліджень проблем екології людини: медико-біологічний та міждисциплінарний.

Список використаної літератури.

Білявський Г.О., Бровдій В.М. Про класифікацію основних напрямів сучасної екології // Рідна природа. – 1995. – № 2. – С. 4–7.

Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: ПОЛЛІ, 2000. – 316 с.

Казначеев В.Г. Очерки теории и практики экологии человека. – М., 1983.

Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.

Одум Ю.П. Экология. – М.: Мир, 1986. – Т. 1-2. – 328+327 с.

Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – 240 с.

Перхач. О. Формування антропоекології та екології людини: єдність та відмінність наукових напрямків // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – 2004. – Вип.3. С. 229-233.

Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. – М.: Просвещение, 1992. – 321 с.

10.

Руденко Л.Г., Бочковська А.І. Концептуальні основи еколого-географічних досліджень та еколого-географічного картографування // Укр. геогр. журн. – 1995. – № 3. – С. 56–62.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11