На сучасному етапі екологія людина спрямовує свої дослідження на вирішення завдань, що були визначені в 1983 р. на І Всесоюзній нараді з екології людини у м. Архангельську та в 1984 р. на І Всесоюзному школі-семінарі з даної проблеми у м. Суздалі. Серед цих завдань такі:

ь вивчення стану здоров'я людей та соціально-трудового потенціалу популяції даної генерації; до-слідження динаміки здоров'я та соціально-трудового потенціалу популяцій в аспекті природно-історичного та соціально-економі-чного розвитку;

ь прогноз стану здоров'я майбутніх генерацій;

ь ви-вчення впливу окремих факторів середовища та їх комплексів на здоров'я і життєдіяльність популяцій; дослідження процесів збе-реження і відновлення здоров'я та соціально-трудового потенці-алу популяцій;

ь аналіз глобальних та регіональних проблем еко-логії людини;

ь розробка нових методів екології людини (косміч-них, біохімічних тощо);

ь розробка шляхів підвищення рівня здо-ров'я та соціально-трудового потенціалу населення; прогнозу-вання можливих змін у характеристиках здоров'я людей під впли-вом змін зовнішнього середовища; розробка науково обґрун-тованих нормативів корекції відповідних компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропо-екологічного напруження.

З розвитком екології людини коло її основних завдань роз-ширюється. До них, зокрема, додалися такі завдання:

ь створення антропоекологічного моніторингу - системи спостережень за змі-нами процесів життєдіяльності людей у зв'язку з дією на них різних факторів навколишнього середовища, а також спостере-жень та оцінок умов середовища, які впливають на здоров'я на-селення, зумовлюють поширення захворювань;

ь складання медико-географічних карт, що відображають територіальну диферен-ціацію захворювань населення, пов'язаних із погіршенням якос-ті навколишнього середовища;

ь зіставлення медико-географічних карт із картами забруднення навколишнього середовища і вста-новлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів антропоекосистем і ступенем захворювання населення; визначення науково обґрун-тованих значень гранично допустимих навантажень на людсь-кий організм [ 4].

Українські дослідники проблем екології людини зосе-реджуються на таких теоретичних проблемах:

1. Дослідження еволюції механізмів адаптації на інди-відуальному, груповому, популяційному рівнях; Вивчення цієї проблеми відбувається на постчорнобильському матеріалі;-

2. Дослідження специфічних і неспецифічних реакцій
людського організму на вплив довкілля;

3. Вивчення генетичної типології та особливостей адап-таційних
механізмів, наслідком чого має бути створення
екологічних портретів різних груп населення;

4. Дослідження впливу абіотичних, соціальних факто-
рів на стан здоров'я людини;

5. З'ясування забруднень біосфери на генетичні пору-шення
в людському організмі;

6. Участь у міждержавному антропологічному моніторингу стану
довкілля, впливу екологічних умов на здоров'я і соціаль-но-
трудовий стан довкілля.

Практичними проблемами екології людини на Україні сьогодні займаються Український науковий гігієнічний центр, Державний Інститут екології людини, відповідні кафедри національних університетів [ 2, 8].

5.

Основні наукові напрямки дисципліни «Екологія людини»

Екологія людини є молодою наукою, предметна сфера, дослідницький апарат, методологія, теоретичні засади якої перебувають у процесі формування. В останні десяти-ліття вона розвивається особливо динамічно, що зумовле-но появою нових викликів і загроз людству. Спостереження і висновки цієї науки спонукають лю-дину задуматися над тим, що її нераціональні, нерозсудли-ві дії в природі шкодять не тільки конкретному об'єкту (водоймищу, дереву, повітрю тощо), а і є загрозою її здо-ров'ю, життю, безпеці людства. Наслідки такої діяльності можуть століттями переслідувати її нащадків, руйнуючи генетичний код, провокуючи згубні мутації. Усвідомлю-ючи це, людство здобуло в собі сили для того, щоб підняти-ся над власними інстинктами, задоволенням егоїстичних пристрастей, розширило бачення світу і себе в ньому до пла-нетарного, всесвітнього масштабу. Такі відчуття і міркуван-ня є платформою і основним ресурсом культури людства постіндустріальної епохи, яке починає усвідомлювати пере-ваги і ризики глобалізованого світу. У зв'язку з цим еколо-гія людини як наука акумулює не лише екологічні, техно-логічні знання, а й ідеї, принципи з різноманітних сфер піз-навальної, дослідницької діяльності людини, зосереджує в собі тривоги людства за своє буття і майбутнє [ 7, 8].

Залежно від наукових уподобань та методологічних засад на сьогодні сформувалися два основні напрями досліджень проблем екології людини:

1. Медико-біологічний, що вивчає вплив природних факторів на людину, способи запобігання і протидії їм. В рамках даного напрямку досліджуються такі питання, як фізіологічна адаптація людського організму до комплексу факторів навколишнього середовища та екологічне нормування, підтримання гомеостазу організму людини у змінених умовах середовища, медико-фізіологічні підходи підтримання працездатності людини, критерії здоров’я та причини його порушення, екологічна обумовленість виникнення окремих захворювань та порушень онтогенезу людини тощо. Здоров’я в рамках даного напрямку дисципліни розглядається як інтегральна система, покликана виконувати основну функцію життєдіяльності як окремо взятого індивіда, так і суспільства взагалі. На основі даного напрямку зародились та розвиваються нові наукові течії, зокрема, такі як біоекомедицина (Ю.Г. Антімонов).

Медико-біологічний напрям екології людини розвивається, синтезуючи знання таких фундаментальних дисциплін, як біологія (збагачує екологію людини загальними знаннями про живу природу, про суть життя, методи освоєння і охорони природи відповідно до потреб людини); анатомія і фізіологія людини (наук про будову людського організму, його органів і систем у зв’язку з їхніми функціями та розвитком та процеси, що відбуваються в людському організмі, їх закономірності); психологія (наука про психічні процеси, зумовлені впливом кліматичних, техногенних та інших