2. Міждисциплінарний (комплексний) напрям, який, крім при-родних, бере до уваги і соціокультурні чинники. У рамках даного напрямку людина розглядається як істота суспільна, розвиток і культура взаємозв’язків зі світом якої у т. ч. і світом природи, зумовлювалися процесами цивілізаційного розвитку (ста-ном науки, матеріальної і духовної культури в усіх її про-явах тощо).

У цьому сенсі для екології людини важливі знання історії, яка вивчає розвиток суспільства і його закономірності; філософії — науки про форми людської свідомості, яка виробляє цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, ставлення людини до світу; соціології — науки про суспільство, його структурні утворення і зако-номірності їх взаємодії, соціальні відносини і соціальні процеси, людину як одного із суб'єктів цих процесів і від-носин; релігієзнавства — науки, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з політичними, економічними, духовними системами сус-пільств, особливості їх впливу на віруючих, та інших галу-зей знань; демографії – галузі знань про народонаселення (географічний розподіл і склад населення Землі, його залежність від соціально-економічних факторів, процеси відтворення і зменшення його чисельності: народжуваність, смертність, тривалість життя).

Кожна з них під особливим кутом зору розгля-дає сутність людини, процеси і закономірності її буття у світі, взаємозв'язки зі світом, дає змогу пізнати і зрозумі-ти взаємозалежності матеріального, соціального, духовно-го розвитку цивілізації, взаємовпливи природних і соці-альних факторів. Без цих знань екології людини важко бу-ло б знайти відповіді на багато актуальних питань.

Тісними є зв'язки екології людини з багатьма галузями екологічних знань, наукові відкриття яких дають змогу пізнати явища, процеси, закономірності, що відбуваються в усіх сферах Всесвіту, їх вплив на природне середовище, де живе людина, і на саму людину. Проблематика екології людини у багатьох аспектах (екологія організму, екологія спільноти, екологія екосистем) споріднена з проблемати-кою загальної екології. Поширюються на неї і такі теоре-тичні положення загальної екології, як принципи спільної дії факторів, розміщення видів в екологічному просторі та ін. Однак екологія людини аналізує реалії з антропоеко-логічних позицій. Якщо загальна екологія в основному зо-середжена на універсальних процесах і тенденціях у при-роді, то екологія людини концентрується і на соціально-економічних відносинах, людино-біологічній проблемати-ці і навіть на питаннях психології та культури. Геохімічна екологія забезпечує екологію людини знан-нями про вплив геохімічних факторів на людський орга-нізм, його потребу в хімічних елементах, максимальні і мінімальні їх концентрації, способи потрапляння їх в ор-ганізм, про обмін речовин і енергії; глобальна екологія, яка вивчає всю біосферу, — про антропогенні (зумовлені діяльністю людини) зміни довкілля; інженерна екологія — про міру доцільності господарської діяльності людини в довкіллі; ландшафтна екологія — про особливості присто-сування живих організмів до конкретного географічного середовища; радіаційна екологія — про вплив радіоактив-них речовин на екосистему, живі організми, зокрема на організм людини; соціальна екологія — про закономірнос-ті взаємовідносин суспільства і природного середовища; економічна екологія — про взаємовпливи екологічних факторів та економічної діяльності людини та ін.

Результати досліджень у будь-якому напрямі кожної галузі екологічних знань мають непересічну цінність для екології людини, оскільки дають змогу пізнати явища, процеси, що відбуваються у природі, простежити вплив на них антропогенних факторів, спрогнозувати, побачити ри-зики для здоров'я людини, змоделювати адекватні ситуа-ції профілактичні заходи.

Фахівців, які працюють у галузі екології людини, цікавить насамперед, як впливає руйнівна діяльність людини в біосфері на стан її здоров'я і які заходи по охороні біосфери можуть сприяти зміцненню та розвитку здоров'я людини. При цьому проблеми екології людини розглядаються не тільки в рамках геоцентричного природного середовища, але враховується і вплив космосу, оскільки довкілля людини тісно пов'язане з космічним випромінюванням і процесами, які відбуваються в космосі.

Ще В. І. Вернадський підкреслював складність і суперечність космопланетарноі еволюції, учасником якої є новий геологічний агент — людство. Складність і специфіка цього явища полягають у тому, що воно все більше втручається в природні космопланетарні процесії. Людина змінює біосферу і тим самим бере на себе значну відповідальність і за регуляцію цих процесів, і за їх компенсаторну функцію (А. Л. Чижевський, 1976).

Сьогодні зв'язок життєвих процесів на Землі і вплив космосу на них ні в кого не викликає сумніву. Космізація вчення про біо- і ноосфери зумовлена суттєвими потребами суспільства у збереженні й розвитку життя на Землі.

За своєю суттю земна глобальна і соціальна екологія, а також екологія людини пов'язані з космічною екологією, оскільки Земля — космічне тіло в нескінченному космічному просторі.

У цьому плані розділення екології людини на земну й космічну має умовний характер. Дані космічної екології людини дозволяють розширити обсяг наших знань з екології людини в цілому.

Феномен здоров'я людини, її популяційне здоров'я, в глобальному аспекті — здоров'я людства залежить від різних явищ ноосферогенеза як глобальних, так і регіональних перетворень біосфери й усієї живої речовини.

З космічною біологією тісно пов'язана космічна антропологія — наука про стан здоров'я людини, людської популяції в земних умовах та в умовах космічного простору. У процесі виробничої діяльності людина освоює нові регіони існування (Далеку Північ, Антарктиду, високогір'я, безводні пустелі, космос і т. ін.). У нових умовах виробничої діяльності на неї впливають різні екстремальні фактори Довкілля, які негативно позначаються на стані її