з ерозією за рахунок зменшення щільності грунту, підвищення його гумусованості, поліпшення ґрунтового балансу поживних речовин і вологи. Особливо істотні результати спостерігаються в засушливих південних районах України. Поряд з удосконаленням процесу землеробства мінімальний обробіток дає змогу мати економічний ефект: енергетичні витрати зменшуються в 2—3 рази, собівартість знижується на 15— 20%, підвищується врожайність.
Проводячи протиерозійні заходи, слід особливу увагу приділяти приміським районам. Щоб запобігти подальшому погіршенню грунтів, треба знижувати кількість промислових викидів в атмосферу, особливо в періоди несприятливої метеорологічної ситуації. Незадовільний стан грунтів у зонах розсіювання промислових викидів позначається на сільськогосподарському виробництві. Так, в умовах перевищення середньорічної гранично допустимої концентрації пилу в повітрі відповідно в 2 і 5 разів втрати вирощуваної продукції становлять 1,5 і 6,5%.
ВИСНОВКИ
Усі землі країни утворюють єдиний земельний фонд, який включає: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; лісового фонду; водного фонду; держзапас.
Земля — найважливіша складова в сільському господарстві. Для сільського господарства найбільше значення має частина землі під назвою грунт — особливе природне утворення, якому властиві риси живої та неживої природи, що сформувались внаслідок тривалого перетворення поверхневих шарів літосфери під спільним взаємозумовленим впливом гідросфери, атмосфери, живих і мертвих організмів
Для охорони та відтворення земельних ресурсів потрібно:
· оптимізувати площі сільськогосподарських угідь та зменшення ступеня їх розораності;
· удосконалити структури земель сільськогосподарського призначення та їх збагачення природними компонентами;
· впровадити грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;
· обмежети руйнівного інтенсивного використання екологічно уразливих земель;
· здійснити консервації сільськогосподарських угідь з дуже змитими та дуже дефльованими грунтами на схилах крутизною понад 5-7 градусів;
Для розробка заходів щодо охорони родючості грунтів потрібно:
· Складання проектно-кошторисної документації на вапнування кислих грунтів;
· Розробка рекомендацій щодо застосування мінеральних та органічних добрив;
Вивчення ефективності впровадження заходів щодо підвищення та збереження родючості грунтівможна двома способами. Перший – проведення агрохімічного обстеження з видачею рекомендацій щодо внесення мінеральних та органічних добрив, докорінного поліпшення земель. Другий - роведення розрахунків балансу змін якісних показників грунту.
Для підвищення родючості грунтів необхідно:
Ш вносити органічні і мінеральні добрива (гною 20 т/га, азоту 60 кг/га, фосфору і калію 90 кг/га д. р.).
Ш проводити вапнування ґрунтів (4-6 т/га).
Ш вдосконалення існуючих сівозмін (збільшити долю багаторічних трав, використання в сівозміні сидератів)
Ш правильний обробіток грунту.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гімбаржевський В.Р. Сільськогосподарське використання осушених земель гумідної зони України: Методичні рекомендації / Коваленко В.Р., Гімбаржевський В.Р. – К.: Аграрна наука. – 74 с
2. Науковий звіт Івано-Франківського обласного державного проектно-технічного центру охорони родючості грунтів, та науково дослідних робіт у 2001р.
3. Назаренко І.І. Землеробство та меліорація: підручник [За ред. І.І.Назаренка] / Назаренко І.І., Смага І.С., Польчина С.М., Черлінка В.Р. -Чернівці: Книги ХХІ. 2006. – 543 с.
4. Охорона і відтворення родючості грунтів - запорука сталого розвитку с.г. виробництва Івано-Франківщини / Івано-Франківськ: 2006.
5. zakon.meta.ua/
6. balance.dp.ua/download/blanks/07.10.doc
7. referatcentraj.ord.ua/