2. Хімічне забруднення, зумовлене привнесенням в едафотопи речовин у різних агрегатних станах. Вказаний вид впливу має переважаючий характер.

Під впливом техногенезу ґрунти можуть [28]:

— накопичувати забруднюючі речовини;

— самозабруднюватися через складні реакції органічної речовини з інгредієнтами, що надходять з довкілля;

— трансформуватися під впливом штучних урболандшафтно-геохімічних бар’єрів, якими стають забудови, асфальтне покриття, комунікації тощо;

— змінюватися під впливом природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів, які продовжують активно діяти в парках, скверах, зелених зонах околиць.

Хімічне забруднення ґрунтів спричинює низку негативних явищ [27]:

— зростання процесів ґрунтової ерозії;

— зміну структури ґрунту, зменшення його пористості;

— зниження водопроникності;

— погіршення водно-повітряного режиму;

— підкислення ґрунту;

— збільшення вимивання мінерального азоту, калію, заліза, фосфатів кальцію, легко окислювальної органічної речовини;

— гальмування процесів трансформації азоту;

— пригнічення активності більшості ґрунтових ферментів – інвертази, уреази, каталази, фосфатази, що відіграють величезну роль у біогенних процесах ґрунту;

— згубний вплив на біоту на всіх організаційних рівнях (від субклітинного до організменного та надорганізменного).

Усі види забруднюючих речовин, потрапляючи в нав-колишнє природне середовище, включаються у природ-ний кругообіг, тобто мігрують (переміщуються). У назем-них харчових ланцюгах, які зумовлюють надходження токсичних хімічних речовин в організм людини (атмо-сфера — ґрунт — рослина — людина; атмосфера — ґрунт — рослина — тварина — людина), ґрунт є най-більш ємною та інертною ланкою, тому від його складу залежить швидкість поширення речовин всіма ланцюга-ми [2].

Найпоширенішими забруднювачами ґрунтів, що впливають на фізичні й хімічні процеси в ґрунті, ріст і розвиток рослин, функціонування наземних і водних екосистем (зокрема, в разі змивання з поверхні в природні водойми сполук нітрогену чи фосфору відбувається евтрофікація), є мінеральні добрива, нафтопродукти, важкі метали, радіонукліди, пестициди [21]. Деякі з них цілеспрямовано вносить людина для забезпечення родючості ґрунту чи з метою захисту рослин, але без урахування доз, кліматичних умов, типу ґрунту. Це може спричинити їх накопичення, пригнічення життєдіяльності рослин і ґрунтової фауни, передавання по ланцюгах живлення і несприятливий вплив на здоров'я людини [27, 37].

До складу ґрунту потрапляє величезний комплекс хі-мічних елементів. Ґрунти забруднюються сіркою та її сполуками, які підкислюють ґрунт. Більшість забруднювачів седиментується з атмосфери на поверхню ґрунту і їх подальша міграція і трансформація визначаються фізико-хімічними властивостями едафотопів [28].

Одними із пріоритетних чинників забруднення довкілля урбанізованих та техногенно змінених територій є важкі метали, які потрапляють на поверхню ґрунту, головним чином, шляхом седиментації із нижніх шарів тропосфери [30]. Зазначені полютанти володіють не лише вираженою загальнотоксичною дією на живі організми [1, 4, 8, 10, 12, 30, 31], але і мутагенною [1, 6, 25, 30, 31, 43, 45]. Інтенсивність такого впливу може залежати від синергічних чи антагоністичних ефектів, фізико-хімічних параметрів якості ґрунтів [29].

Однією із найнебезпечніших токсичних речовин, що потрапляють у ґрунт з відходами промисловості є ртуть. Вивчення міграції сполук ртуті свідчить, що з верхніх родючих шарів ґрунту, наділених дуже високою сорбційною здатністю, вимивання даного хімічного елементу практично відсутнє або незначне. Сполуки ртуті більш рухомі у кислих ґрунтах з легким механічним складом і невисоким вміс-том гумусу. Органічні з'єднання здатні швидко випаро-вуватися з поверхні таких ґрунтів. Випаровування ртуті з ґрунту зменшується із збільшенням його вологості.

Миш'як надходить у ґрунт внаслідок згоряння вугіл-ля і як складова відходів медичної, металургійної, хі-мічної промисловості. Він акумулюється в ґрунтах, які вміщують активні форми заліза, алюмінію, кальцію. За значних концентрацій миш'яку відбувається його швид-ка міграція в нижні горизонти ґрунтового покриву.

Свинець є речовиною, яка володіє згубною дією на всі ґрунтові орга-нізми. Він надходить у ґрунт двома шляхами: природним — силікатний пил, вулканічні аерозолі, вул-канічні силікатні аерозолі, дим лісових пожеж, морські солі, метеоритний пил; антропогенним — згорання ети-лованого бензину (у світі виробляється 3,5-106 т свинцю, з яких 3,1-105 т спалюється з етилованим бензином), ви-робництво свинцю (при виплавлянні 1 т свинцю в атмо-сферу викидається до 25 кг), спалювання кам'яного ву-гілля, яке містить свинець, видобування свинцю. Він ад-сорбується гумусовим шаром ґрунту. Для цієї речовини характерна незначна міграція в дерново-підзолистих ґрунтах і транзитне перенесення з верхніх шарів у ниж-ні на еродованих ґрунтах. Адсорбція свинцю гумусом активізується в лужному середовищі. Свинець спричи-няє появу важкорозчинного осаду основних карбонатів, фосфатів або гідроокисів, що впливають на живлення рослин. Токсичність ґрунтів для рослин зумовлює кон-центрація свинцю в межах 20—ЗО мг/кг [50].

Кадмій потрапляє у ґрунт при згорянні дизельного палива, при виплавці руд та внесенні добрив. Макси-мальна адсорбція кадмію відбувається в ґрунтах з ве-ликою ємністю вбирання, значним вмістом гумусу та високим показником рН. Міграція кадмію в глибину збільшується із зменшенням вмісту гумусу, а також у ґрунтах з легким механічним складом. Даний важкий метал володіє значною цитогенетичною токсичністю [50].

Більшість особливо забруднених важкими металами земель зосереджена в промислових зонах та прилеглих до них територіях на відстані 1—5 км, а концентрації важких металів на землях, віддалених більше ніж на 20—50 км від промислових комплексів, перебувають у межах норми. Забруднення важкими металами особли-во небезпечне тому, що вони легко переходять із ґрунту в рослинну продукцію, а при її споживанні — в організм тварини і людини [42].

Хімічні речовини, які застосовують в сільському гос-подарстві, потрапляють у навколишнє середовище у ве-ликих кількостях. Забруднювачами ґрунтів можуть бути мінеральні добрива і пестициди. Із 170 видів пестицидів, які застосовуються в Україні, 49 є особливо небезпечни-ми внаслідок високої біологічної токсичності, надкумулятивності, стійкості. Пестицидами сільськогосподарські угіддя об-робляють кілька разів на рік. Вони здатні мігрувати в рослини, воду, повітря, включатись у трофічні