Основна маса забруднювачів довкілля утворюється з органічних енергоносіїв, унаслідок чого в димових газах містяться газоподібні продукти окислення карбону, сульфуру та нітрогену.

Кількісна та якісна характеристика шкідливих викидів БуТЕС в атмосферу залежить від виду палива, що використовується. Так, при спалюванні твердого палива в атмосферу потрапляють летка зола з недогорілими частками, сірчистий (SO2) і сірчаний (SO3 до 5%) ангідриди, оксиди нітрогену (NOx: оксид NO та діоксид NO2 (2 – 5% від загального вмісту оксидів нітрогену)), газоподібні продукти неповного згоряння палива (чадний газ (СО) та бенз(б)пірен), вуглеводні, фтористі сполуки та п’ятиокис ванадію (V2O5) [38].

Спалювання рідкого палива (мазуту) зумовлює потрапляння з димовими газами в повітря SO2, SO3 (до 5%), NOх: NO і NO2 (2 – 5% від загального вмісту оксидів нітрогену), V2O5, продуктів неповного згорання (хімнедопал), СО, бенз(б)пірену, вуглеводнів, сажі та речовин, що видаляються із зовнішніх поверхонь нагрівання при очистках. При спалювання мазуту двоокису сульфуру потрапляє в довкілля удвічі більше, ніж при твердопаливному технологічному процесі [201].

При використанні в якості енергоносія природного газу найбільш істотними забруднювачами довкілля є NOх: NO і NO2 та продукти неповного згорання – СО та бенз(б)пірен [39].

При технологічному процесі виділяється також значна кількість золи та паливних шлаків. Вміст домішок важких металів у летючій золі й вугіллі відрізняється залежно від родовища. Зокрема, у складі 100 т летючої золи, що утворюється при спалюванні на БуТЕС вугілля Львівсько-Волинського та Донецького родовищ, в атмосферу викидається 3,9 кг міді, 0,6 – свинцю, 2,3 – цинку, 0,9 – кобальту, 0,6 – молібдену, 1,4 – нікелю, 9,0 – стронцію.

Зазначені інгредієнти викиду БуТЕС володіють загальнотоксичною дією на живі організми всіх таксономічних рангів [254], а окремі з них (важкі метали, бенз(б)пірен тощо) характеризуються мутагенними властивостями38].

Забруднюючі речовини, що емітуються в атмосферу у вигляді газів чи аерозолів, переносяться від джерела до рецепторів впливу, у якості яких розглядаємо екосистеми, певною мірою віддалені від підприємства. Концентрація забруднювачів, які досягають рецептора, визначається законами турбулентної дифузії, метеорологічними характеристиками приземного шару атмосфери, у якому відбувається переніс, фізико-хімічними властивостями забруднюючих речовин і характеристиками джерела викиду [44].

З атмосферного повітря забруднюючі речовини потрапляють у структурні елементи біогеоценозу. Цей процес забезпечується вимиванням полютантів з атмосферними опадами, гравітаційним осіданням та адсорбцією забруднюючих речовин підстилаючою поверхнею. Унаслідок цього відбуваються деструктивні зміни ґрунтового та біоценотичного покривів, забруднення поверхневих і підземних вод. Систематичні випадання кислотних опадів, що формуються внаслідок хімічних і фізичних процесів трансформації сірчистого ангідриду, окису нітрогену та, частково, хлориду натрію, сприяють підкисленню ґрунтів і поверхневих вод.

Тому БуТЕС є потужним комплексним забруднювачем довкілля, що має визначальний різносторонній вплив на екологічний стан усіх компонентів Бурштинської урбоекосистеми [38].

Небезпека ураження природних комплексів димовими викидами ТЕС залежить як від природи та фізико-хімічних властивостей самих ексгалатів, так і від ландшафтно-геохімічної обстановки, у яку вони потрапляють. Тому для адекватної оцінки рівня антропотехногенної трансформації досліджуваної території доцільною є її диференціація на окремі екосистеми. Такі природно-територіальні виділи характеризуються відмінними мікрокліматичними, фізико-географічними, архітектурно-планувальними особливостями тощо, що може мати істотний вплив на процеси міграції й акумуляції забруднювачів у довкіллі [44p]. Функціональний підхід до класифікації міської території дозволяє врахувати дію специфічних для кожної зони урбогенних факторів, які ми розглядаємо як ендогенні стосовно екосистеми чинники впливу.

Для Бурштинської урбоекосистеми вагомими ендогенними факторами трансформації довкілля є сільськогосподарське виробництво, транспорт і селітебне навантаження, які спричинюють інгредієнтне, деструктивне та параметричне забруднення довкілля.

Результати попередніх досліджень, що проводилися в межах прилеглої до Бурштина території, засвідчують наявність значних деструктивних змін у природних комплексах. Екосистеми, що підлягають впливу БуТЕС, характеризуються рядом деградаційних змін, зокрема, деструкцією біоценотичного покриву та речовинним дисбалансом, підвищенням захворюваності населення.

Розділ 3

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Загальна характеристика матеріалів і методів дослідження

Дослідження проводилися протягом 2009 – 2010 років у межах території, яка знаходиться у зоні впливу Бурштинської ТЕС – Бурштинської урбоекосистеми. За функціональною класифікацією урболандшафтів [30] для досліджуваної території сформовано моніторингову мережу, відповідно до якої виділені дослідні ділянки, що відносяться до промислової площадки (ПП) підприємства в зоні неорганізованих викидів БуТЕС, придорожніх ділянок, селітебних зон капітальної й індивідуальної забудов, зелених міських насаджень та аграрних зон. Як місцевий фон, відповідно до регіональних досліджень [29], обрано умовно чисту територію поблизу м. Рогатин, схожу за природнокліматичними умовами. Локалізація дослідних ділянок та схема функціонального зонування урбоекосистеми представлені на рисунках А.1 та А.2 Додатку А.

Біотестування цитотоксичності та кластогенності гетерогенних за ступенем забруднення локальних едафотопів виконували в модельному експерименті in vivo, застосовуючи класичні цитогенетичні методи: ана-телофазний і мікроядерний аналізи й аналіз мітотичної активності. Матеріалом дослідження слугувала Allium L (Рис. 3.1) [52]. |

Багаторічна рослина родини Alliaceae J.Agardh, роду Allium L. Хромосомний набір: 2n = 16. Коренева система – мочкувата. Листки (від 3-4 до 15-18 на однорічній цибулині) – трубчасті, крупні, нерідко вкриті восковим нальотом, звужені до верхівки, діаметром 0,5-2,2 см та завдовжки 10-52 см. Основу листків утворюють сочні луски, які

міцно поєднуючись, формують цибулину. Зовнішні луски – сухі. Всі луски розміщені на вкороченому стеблі – донці, на якому у пазухах сочних лусок знаходяться бруньки, які дають початок дочірним цибулинам. Квіткова стріла формується на 2-3 рік і сягає висоти до 1.5 м, закінчуючись багатоквітковим парасольковидним суцвіттям. Плід – коробочка, яка містить до 6 дрібних чорних зморшкуватих насінин. Вага 1000 насінин – 3-5 г [53].

Allium L. – одна найпоширеніших тест-систем для проведення