Магістерська робота

Природно-ресурсний потенціал території (на прикладі Городенківського району).

Зміст

Вступ

1. Територіальна структура природно-ресурсного потенціалу Городенківського району.

2. Значення ґрунтів як компоненту навколишнього природного середовища.

2.2 Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами.

2.3 Деградовані і малопродуктивні землі.

3.3 Положення про спеціальні сировинні зони для вирощування сільськогосподарської продукції.

4. Дослідження потенціалу Городенківського району для вирощування ріпаку і використання його насіння як біопалива. Дослідження потенціалу Городенківського району для вирощування ріпаку і використання його насіння як біопалива

4.1 Використання ріпакової олії в лісовому господарстві району.

4.2 Розробка технології й рецептури виготовлення дизельного біопалива на основі метилового ефіру олії рапсу.

5. Створення дослідно-промислової біогазової установки «Екогаз».

6. Використання дерев’яної стружки для освітлення ОСВ (осади стічних вод).

Висновок

Список джерел літератури

Вступ

Земля – це багатство суспільства. Важко переоцінити її роль у вирішенні продовольчої проблеми. Відомо, що потреба населення в основних продуктах харчування в середньому подвоюється кожні тридцять років. Отже, щоб задовольнити продуктами всіх людей, які житимуть у 2010-2020 рр. Потрібно вдвоє збільшити продуктивність сільськогосподарського виробництва. Вирішення цього надзвичайно складного завдання насамперед залежить від ефективності використання землі.

У вік науково-технічного прогресу земля, як і біосфера в цілому, перетворилася з системи, що контролюється природними факторами, в систему, яка працює під сильним впливом антропогенних факторів. Сотні тисяч гектарів поглинаються ярами, багато земель відводиться під будівництво, страждає від техногенного забруднення та інших шкідливих процесів. Так, за останні 10 -12 років на Україні площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 480 тисяч гектар.

Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель є найвищою у світі і досягла 56 відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато зернистої структури, водопроникності та аерайційної здатності з усіма екологічними наслідками. З ґрунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічно еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень. Значної економічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі.

Актуальними проблемами сучасності в аграрному секторі є раціональний обробіток землі з еколого – економічної точки зору та можливість впровадження новітніх технологій щодо обробки землі.

За оцінкою представників різних галузей науки, сьогодні близько 25% населення України потребує високоякісних, екологічно чистих продуктів дитячого та дієтичного харчування. До цієї категорії належать діти, хворі мешканці постійного проживання в районах екологічного неблагополуччя і інші. Адже сільськогосподарська продукція що виробляється на Україні як і в багатьох інших країнах світу, далеко не завжди безпечна для здоров’я людини. Тому, за визначенням ФАО, проблемі виробництва екологічно чистих продуктів харчування відведено друге місце після ядерного розброєння.

Збереження, відтворення та підвищення родючості земель сільськогосподарського призначення неможливе без здійснення систематичних детальних агрохімічних досліджень ґрунтів усіх сільськогосподарських угідь, вивчення ступеня забруднення ґрунтів токсичними елементами, залишками пестицидів та радіонуклідами.

Без наявної інформації щодо еколого-агрохімічного стану ґрунтів неможливе ефективне використання земельних ресурсів, органічних і мінеральних добрив та інших засобів хімізації землеробства.

В сучасних умовах інформація про стан родючості ґрунтів може використовуватися при визначенні інтегрованого потенціалу якості ґрунтів, їх вартості, розміру оподаткування, розробки рекомендацій щодо раціонального використання земельних ресурсів.

1 Територіальна структура природно-ресурсного потенціалу Городенківського району Ів-Франківської області.

Присвоюючи назву виділеним внутрішньо обласним природно-ресурсним районам, мною передусім враховано вагу ресурсу у його компонентній структурі. Також взято до уваги функціональне значення природних ресурсів, що розкриває перспективи використання певного природного ресурсу.

Наступний етап територіальної структуризації ПРП області – виділення природно-ресурсних підрайонів, які, на нашу думку, займають територію одного або декількох адміністративних районів в складі природно-ресурсного району, характеризуються подібністю компонентної структури та великою однорідністю функціональної структури природних ресурсів (за двома переважаючими показниками).

Особливості використання природних ресурсів за умови оптимального збалансованого розвитку території.

Вивчення та аналіз рівня розвитку господарства та використання природних ресурсів області дає підставу стверджувати про наявність значних диспропорцій у розвитку господарства, про невідповідність структури виробничого комплексу природно-ресурсній базі. Це проявляється у вузькій спеціалізації виробництва області, наявності значної невідповідності між природно-сировинною базою та виробничими потужностями, низькій інтенсивності використання окремих природних ресурсів, у недостатньому розвитку виробництв з комплексним використанням сировини, утилізації відходів.

В роботі окреслені основні розбіжності між розвитком господарства та ПРП на рівні адміністративних районів, які виступають основною ланкою в економічному механізмі раціоналізації природокористування; результати нашого дослідження переведені на мову практичної раціоналізації природокористування за основними напрямами конструктивно-географічної оцінки ПРП території (оцінка ПРП, картографування ПРП, природно-ресурсне районування). На основі методу бальних оцінок на території області виділені групи районів з несприятливими, мало сприятливими, обмежено сприятливими, сприятливими і найбільш сприятливими умовами використання природних ресурсів; визначені основні напрями розв’язання проблеми раціонального ресурсовикористання.

Щодо народногосподарської цінності природних ресурсів області, то співвідношення показників за абсолютною величиною ПРП в розрізі адміністративних районів коливається від 1,0 до 2,58, (за величиною ПРП на одиницю площі від 1,00 до 1,75, на душу населення – 1,00:2,39. Два останні показники, які характеризують насиченість території природними ресурсами, найбільш точно відображають забезпеченість народногосподарського комплексу інтегральним природно-ресурсним потенціалом.

Про перспективи розвитку можна стверджувати не тільки за абсолютною величиною інтегрального ПРП території, але і за різноманітністю природних ресурсів. Показник