Біопаливо виробляють майже у всіх європейських країнах. ЄС наполегливо вимагає, щоб нафтові компанії добавляли його в дизпаливо для підвищення його якості і економічних показників. Французи добавляють 5%. чехи 31%. А в Німеччині на чистому рапсовому пальному вже їздять 5% всіх машин. В Латвії вирощуванням рапсу займається 1/3 сільського господарства. А Україна і далі страждає від бензинової кризи.

Технологія виробництва біопалива доволі проста: за допомогою метилового спирту з олії видаляється гліцерин (речовина, що використовується в косметології та інших галузях) і на виході отримуємо пальне, яке за молекулярним складеш подібне до дизпалива і може використовуватись замість нього. Перелік переваг біопалива доволі переконливий.

По-перше, автомобіль, двигун якого працює на цьому енергоносієві, не викидає в атмосферу такі шкідливі речовини, як двоокис сірки, інші викиди порівняно з традиційними двигунами скорочуються на 30-60%. Слід відмітити, що при роботі дизельних двигунів серійного виробництва на дизельному паливі виділяється велика кількість токсичних речовин, а заміна його ріпакового олією цю проблему усуває і с фактором екологічного збереження навколишнього середовища. Наприклад. 1л мінерального масла може зіпсувати і млн. л води, ріпакова олія ж здатна за 7 днів розкластись в грунті на 95 відсотків.

По-друге, виробництво біопалива дешевше: на Заході витрати на синтез І тис. л альтернативного пального становлять близько S300- щоб отримати аналогічну кількість бензину, треба витратити коштів у двічі більше.

По-третє, менші витрати власників автотранспорту: в Німеччині літер біопального коштує на 1,5 EURO дешевше від звичайного ДІЇ У ( цросоюзі на потребу ПЕК переробляється 2,7 голінних на рік і і а ДЗС надходить ік над І млн. т біопального. Є свої переваги у вирощуванні сировини рапсу. Ця рослина сприяє рекультивації земель, забруднених радіоактивними речовинами. Відходи рапсу можна використовувати як корм для худоби.

Що стосується України, то вітчизняні підприємства лосі не реалізували жодного успішного проекту в цій галузі. Та й аграрний сектор не вповні готовий до таких експериментів: посіви рапсу вимерзають, а підвищити їхню морозостійкість можна за допомогою спеціальних препаратів, котрі ше треба окупити. До того ж бракує техніки для збирання врожаю рапсу - ;ернові комбайни не годяться для виконання таких функцій.

Економічний аналіз виробництва та використання олії з ріпака для технічних цілей дозволяє нам визначити даний напрямок для України, як един з перспективних. Можна зупинитись ще на одній проблемі. Україна недостатньо забезпечена власними напівфабрикатами для виробництва наперу і кгртону. Велика кількість целюлози і напівцелюлози, а також деревної маси ввозиться з Росії. Ціни на ввезені напівфабрикати дуже великі, що робить вироби паї ерової промисловості в Українських підприємств неконкурентоспроможними із-за високих цін на них. Тому найближчим часом в Україні необхідно розробити власну напівфабрикатну базу із доступної і дешевої сировини. Такою сировиною може стати солома ріпаку та інших хрестоцвітих культур. При вирощувані ріпаку та суріпиці на насіння запишається до 70% соломи, яка практично не знаходить свого використання, тому спалюється на полі. Дослідження показати, що з ріпакової соломи можна виготовляти папір, целюлозу, целюлозно - стружкові плити. Вихід паперу (напівфабрикату) з соломи ріпаку становить 50%. З розрахунків видно, що 1000га ріпакового поля може дати біля 2000т паперу [1].

Слід відзначити, що 22 грудня 2006 року уряд України затвердив програму розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 р. Метою даної програми є підвищення рівня екологічної й енергетичної безпеки України, зменшення залежності економіки від частки імпорту, забезпечення аграрного сектора й транспортної галузі країни дизельним біопаливом. Програма визначає перспективи виробництва рапсу в Україні (валовий збір насіння рапсу в Україні повинен зрости з 2,17 млн. тонн в 2007 р. до 7,5 млн. тонн в 2010р.) і передбачає будівництво в Україні до 2010 р. не менше 20 заводів по переробці рапсу продуктивністю від 5 до 100 тис. тонн і загальною потужністю виробтицтва біопалива не менше 623 тис. тонн у рік.

5. Створення дослідно-промислової біогазової установки "Екогаз"

В останні роки розвиток сільськогосподарського виробництва створює фермерські господарства. Актуальною задачею є забезпечення фермерського господарства енергетичними ресурсами. Особливо гостро така проблема стоїть в районах не забезпечених підведенням газу. В Україні 2 мільйони сіл не газифіковані. Відбувається забруднення навколишнього середовища відходами тваринництва і птахівництва. Це пов'язане з утилізацією і переробкою великих об'ємів природних продуктів тваринного і пернатого походження, насамперед гною. Саме накопичення стоків забруднює атмосферу, грунт і воду в сільській місцевості. У цей час кількість таких відходів настільки велика, що виникає небезпека екологічної катастрофи.

Зараз в тваринництві застосовуються різні технологічні схеми видалення і обробки відходів, але всі вони пов'язані з їх тривалим зберіганням або вивозом на поля без належної обробки. Поблизу тваринницьких комплексів утворяться зони підвищеного забруднення. При цьому рідка частина стоків безконтрольно проникає в ґрунтові води, розповсюджується по водоносних горизонтах і забруднює їх. А вивіз відходів на поля без попередньої обробки призводить до засмічення і закислення грунтів, порушує їх структуру і змушує масово використовувати гербіциди. Крім того, гній містить токсичні з'єднання і хвороботворні бактерії, включаючи патогенну мікрофлору. У результаті використання продуктів, вирощених на забруднених грунтах, і води з колодязів і водоймищ стає причиною зростання захворюваності людей і тварин.

Найбільш ефективним і перспективним біологічним