Природна рослинність району представлена в основному трьома типами: лісамим, луками і ділянками степів.

Ліси розповсюджені в районі поширення сірих опідзолених грунтів; фрагменти степових фітоценозів – там де розвинені опідзолені чорноземи.

Діброви поширені на вододільних височинах на сірих опідзолених та дерново – підзолистих ґрунтах; фрагменти степових фітоценозів – там де розвинені опідзолені чорноземи.

Діброви поширені на вододільних височинах на сірих опідзолених грунтах. В дібровах переважають такі дерева як дуб, клен, берест, граб, ясен, береза. В чагагарниковому ярусі присутні ліщина, клен, глід, терен та інші, в трав’янистому покриві – тонконіг, осоки та ін.

Надрічкові і заплавні ліси в природньому вигляді мало збереглися. Заплави і тераси рік зайняті найчастіше пасовищами, сіножатями, городами, садами.

На заболочених заплавах розвинені чорновільшанки з пануючою чорною – вільхою, до якої приміщуються верба, крушина, бузина чорна, ліани: хміль і пасльон, з трав’янистого попокриву: валеріана, очерет.

Степова рослинність зустрічається дуже рідко невеликими острівками на незручних для оранки землях. Вона представлена ковилою, типчаком, острицею.

Луки на пологих схилах північної і північно – західної експозиції і характеризуються пишним розвитком різнотрав’я, тут багато високих злаків. Характерні види: гладиш, ломиніс, чемериця, осока, жовтень та інші.

Культурна рослинність зайняла в ландшафті району провідне місце. Головними сільськогосподарськими культурами тут являються: озима пшениця, кукурудза, яра пшениця, просо, картопля, цукрові буряки та інші.

Ґрунтовий покрив городенківського району досить складний. Це пов’язано з різноманітними умовами рельєфу, складом ґрунтових порід, умов поверхневого та ґрунтового зволоження і рослинності.

На високих і вузьких вододілах по берегах річки Дністра та інших річок переважають ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти, які на схилах в різній мірі змиті.

На високих вирівняних вододілах переважають темно-сірі та чорноземи опідзолені. На високих вирівняних вододілах поширені чорноземи опідзолені вилуговані. На вододілах із розвинутим мікрорельєфом у вигляді карстових воронок поширені чорноземи глибокі та чорноземи глибокі вилуговані. На широких вирівняних слабостічних вододілах поширені дернові опідзолені та дерново – підзолисті ґрунти. На знижених заплавах річок і днищах балок поширений комплекс гідроморфних ґрунтів, це лучно – чорноземні, лучні глеюваті та глейові. На ділянках із періодичним або постійним перезволоженням поширений комплекс болотних та торфово – болотних ґрунтів.

Ґрунтовий покрив Городенківського району досить складний. Це пов’язано з різноманітними умовами рельєфу складом ґрунтотворних порід, умов поверхневого та ґрунтового зволоження і рослинності. В основному переважають опідзолені ґрунти. На високих і вузьких вододілах по берегах річки Дністра та інших річок переважають ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти, які на схилах в різній мірі змиті.

На більш вирівняних і високих вододілах переважають темно-сірі та опідзолені із змитими та намитими відмінами. На високих вирівняних вододілах поширені чорноземи опідзолені вилуговані. На вододілах із розвинутим мікрорельєфом у вигляді карстових воронок поширені чорноземи глибокі вилуговані. На широких вирівняних слабостічних вододілах поширені дернові опідзолені та дерново-підзолисті ґрунти. На зниженнях в заплавах річок і днищах балок поширений комплекс гідроморфних ґрунтів, це лучно-чорноземні, лучні глеюваті та глейові. На ділянках із періодичним або постійним перезволоженням поширений комплекс болотних та торфово-болотних ґрунтів.

Придністровська зона характеризується порівняно найбільш родючими ґрунтами та сприятливими кліматичними умовами для вирощування всіх сільськогосподарських культур. Основний ґрунтовий фон тут складають такі агро виробничі групи:

а) ясно-сірі й сірі опідзолені ґрунти на лесовидних породах;

б) темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені й вилуговувані на лесовидних породах;

в) лучні ґрунти на алювіальних і делювіальних відкладах.

Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти на лесових породах залягають на слабо піднятих вододільних плато та їх схилах. Сформувалися вони на лесовидних суглинках під покривом лісової рослинності. Гумусовий горизонт у ясно-сірих опідзолених ґрунтах сягає глибини 16 - 22, а в сірих опідзолених – 20 – 32 см.

За механічним складом ці ґрунти пилувато-легкосуглинкові і з глибиною механічний склад їх важчає. Структура орного шару розпилена, грудкувато-пилувата. Ґрунти схильні до запливання й утворенні кірки після випадання дощів, поживний та водно-повітряний режими їх несприятливі. В обробітку відносно легкі.

За агрохімічними даними ці ґрунти слабо гумусовані: в орному шарі містять 1,5 – 2% гумусу, кількість якого з глибиною різко зменшується. Вбирний комплекс слабо насичений двовалентними основами. Сума увібраних основ дорівнює 10 – 15 мг-екв на 100г ґрунту; гідролітична кислотність висока – 3,5 – 4,4 мг-екв на 100 г ґрунту;

Ступінь насичення основами 70-75 %.

Реакція ґрунтового розчину середньо кисла (рН сольової витяжки дорівнює 4,6 – 5,0), тому потребують вапнування. Кисла реакція ґрунтового розчину пригнічує процеси нітрифікації, через що нагромадження рухомих сполук азоту проходить повільно.

Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти дуже слабо забезпечені рухомими формами фосфору 3,0 – 5,3 мг й обмінним калієм – 3,8 – 10,6 мг на 100 г ґрунту.

Розвиток ерозії тут сприяють переважно вузько хвилястий рельєф, мала водостійкість ґрунтів, значна кількість опадів, залягання на рихлих лесових породах, що легко зазнають розмиву, вирубки на значних масивах лісів, чагарників, інтенсивний і неправильний обробіток ґрунтів на схилах.

Змиті ґрунти цієї агро групи в порівнянні з не змитими аналогами мають значно менше