Для поліпшення родючості цих ґрунтів потрібно проводити агротехнічні, агролісомеліоративні заходи та систематично вносити як органічні, так і мінеральні добрива, особливо азотні й фосфорні. Важливим агрозаходом є поступове поглиблення орного шару з внесенням вапна. На еродованих ґрунтах слід проводити протиерозійні заходи.

Темно-сірі опідзолені ґрунти, чорноземи опідзолені і вилуговувані на лесових суглинках. Ґрунти цієї агро виробничої групи найбільш родючі в районі. Ці ґрунти сформувалися на лесовидних суглинках під покривом лісостепової рослинності і залягають на широких плоских плато вододілів і їх пологих схилах. Глибина гумусового горизонту темно-сірих опідзолених ґрунтів становить 30 -35, а чорноземів опідзолених та вилугованих – 45 -65 см.

За механічним складом орного шару вони пилувато-середньо та важко суглинкові. Їх структура в орному шарі грудкувато-зерниста, неміцна, розпилена від частого обробітку, внаслідок чого ґрунти ці схильні до запливання й утвореня на поверхні кірки, але запливають вони менше, ніж сірі опідзолені ґрунти. В обробітку середні.

За даними агрохімічних аналізів, вміст гумусу в орному шарі (20 – 25 см) становить 2,5 – 4,8%, кількість його по профілю поступово зменшується . сума ввібраних основ дорівнює 16 – 27 мг-екв на 100 г ґрунту. Ступінь насичення основами порівняно висока – 75 – 90% у чорноземех опідзолених й вилугованих і 75% - у темно-сірих. Тому природна родючість темно-сірих ґрунтів дещо нижча, ніж чорноземів опідзолених.

Реакція ґрунтового розчину слабокисла по всьому профілю (рН сольової витяжки дорівнює 5,1 – 5,6). Гідролітична кислотність порівняно висока й у верхньому горизонті становить 4, 84 мг-екв на 100 г ґрунту.

Ці ґрунти середньозабезпечені поживними речовинами. Рухомого фосфору в орному шарі 12,0 – 19,1 і калію 6,2 – 10,6 мг на 100г ґрунту. Для підвищення родючості вони потребують систематичного внесення органічних і мінеральних добрив.

Ґрунти цієї групи , як і попередні, легко піддаються водній ерозії. Заходи боротьби з ерозією тут такі ж, як і на ґрунтах попередньої агровиробничої групи.

Лучні опідзолені й шаруваті ґрунти на алювіальних та делювіальних відкладах. Залягають вони в долинах балок і террасах річок, мають добре розвинений гумусовий горизонт. Їх ґрунтоутворюючі породи – алювіальні та делювіальні відклади. Утворилися ці ґрунти в умовах близького до поверхні рівня залягання ґрунтових вод, під покривом трав'янистої рослинності.

Глибина гумусового горизонту в лучних ґрунтах 30 – 75 см. Структура в орному шарі розпилена (грудкувато-дрібнозерниста). Тому ці ґрунти схильні до запливання й утворення кірки після випадання дощів за механічним складом вони різноманітні: від супіщаних до легко- та середньо суглинкових.

В орному шарі містять 3, 6 – 4,8% гумусу, 19 – 23 мг-екв на 100 г ґрунту, а реакція – від слабо кислої до нейтральної.

Поживними речовинами ці ґрунти середньо забезпечені: рухомого тут фосфору тут 6,5 – 8,9 мг і калію 7,2 – 12,2 мг на 100 г ґрунту.

В агрохімічному відношенні вони характеризуються доброю природною тренованістю, високою родючістю і сприятливими фізичними властивостями.

Для поліпшення родючості цієї групи ґрунтів потрібно систематично вносити органічні і мінеральні добрива, на кислих відмінах, крім того проводити вапнування (малими дозами) і поглиблення орного шару.

Значна частина цих ґрунтів оглеєна і потребує осушення.

Крім вказаних у зоні Придністров’я, зустрічаються і дернові ґрунти, які більш характерні для Прикарпатської зони. Тому їх характеристика подана нижче.

Дернові опідзолені ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах поширені на вододільних просторах, їх схилах і терасах річок. За своєю будовою вони подібні до темно-сірих опідзолених ґрунтів. Глибина гумусового горизонту в них становить 40 – 60 см, а в дернових глибоких опідзолених – до 60 – 70 см. За механічним складом верхнього горизонту ґрунти грубопилувато-середньосуглинкові, зустрічаються також пилувато- та піщано-легкосуглинкові, а також супіщані.

Структура в орному шарі розпилена (грудкувато-пилувата). Тому ці ґрунти можуть запливати (після випадання дощів на них утворюється кірка).

Ґрунти добре гумусовані. Вміст гумусу в орному шарі коливається від 2,1 до 3,7%, з глибиною він поступово зменшується. Сума ввібраних основ становить в середньому 11,8 мг-екв на 100 г ґрунту, ступінь насичення основами – 85,0%, реакція слабокисла (рН сольової витяжки 4,5 – 5,6), гідролітична кислотність незначна 2,2 – 3,4 мг-екв на 100 г ґрунту. Ґрунти слабо забезпечені рухомим фосфором: 3,0 – 5,5 мг і кадмієм 3,5 – 4,5 мг на 100 г ґрунту.

Для підвищення їх родючості необхідно поглиблювати орний шар з одночасним внесенням органічних і мінеральних добрив та невеликих доз вапна.

Серед опідзолених дернових зустрічаються значні площі оглеєних ґрунтів, які мають явно погіршений водно-повітряний режим.

Дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах становлять основний фон Прикарпатської зони і займають найбільшу площу, але в Городенківському районі займають незначну площу.

Буроземно-підзолисті ґрунти відрізняються від дерново-підзолистих тим, що їх гумусовий горизонт має бурий колір і залягають вони вище по рельєфу. Всі ці ґрунти утворилися під покривом лісової рослинності в результаті поєднання в часі підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення на делювіальних та алювіальних відкладах в умовах глибокого рівня залягання ґрунтових вод під впливом періодичного надмірного зволоження атмосферними опадами.

В цих ґрунтах профіль чітко диференційований на генетичні горизонти.

Гумусовий шар у них досягає глибини 20 -30 см, під ним міститься елювіальний горизонт. За механічним складом ці ґрунти пилувато-легко- та середньо суглинкові, зустрічаються і піщано-легкосуглинкові.

Структура в орному шарі грудкувато-пилувата, тому ґрунти ці дуже запливають після дощів, утворюючи дуже міцну кірку. Водно-повітряний режим у них незадовільний, оскільки періодично надмірно зволожуються,