в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;
б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.[4]

Зони санітарної охорони

· Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

· У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

· Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

Санітарно-захисні зони

· Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

· У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

· Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.[4]
Зони особливого режиму використання земель

· Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

· Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

· Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону. постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

2.4 Положення про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції

Дане положення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 679.

Це положення встановлює порядок надання статусу спеціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування (далі – спеціальна сировинна зона), та правовий режим таких зон.

Спеціальними сировинними зонами вважаються території, на яких розташовані сільськогосподарські угіддя, що за своїм агроекологічним станом придатні для задоволення потреб держави в сировині для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування.

Загальними вимогами до спеціальних сировинних зон є розташування в екологічно чистих районах; віддаленість не ближче 10 км від промислових підприємств та об’єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище, та не ближче 1,5 км від автомобільних доріг з інтенсивним рухом транспорту.

Статус спеціальної сировинної зони надається Урядом Автономної республіки Крим, обласними державними адміністраціями після проведення суцільної агрохімічної паспортизації земель сільського призначення та за обґрунтуванням створених ними комісій, до складу яких включаються спеціалісти обласних підрозділів Мінсільгосппроду, МОЗ, Мінекобезпеки, Держкомзему та Української аграрної академії наук.

У спеціальній сировинній зоні забороняється застосування пестицидів. Застосування агрохімікатів проводиться за спеціальними технологіями, що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам дитячого і дієтичного харчування; будівництво промислових та інших хімічних об’єктів, що негативно впливають на агрокліматичне та екологічне становище, за винятком випадків, коли це є стратегічно необхідним; застосування гормональних препаратів для інтенсифікації виробництва тваринницької продукції.

Сільськогосподарські товаровиробники незалежно від форм власності, яких розташовані у спеціальних сировинних зонах у першочерговому порядку залучаються до виконання державного замовлення на виробництво сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування.

Контроль за використанням сільськогосподарських угідь, які мають статус спеціалізованої сировинної зони, здійснюється Держкомземом та його місцевими органами; за дотриманням технології виробництва на них сільськогосподарської сировини та кормів для тварин-продуцентів – обласними підрозділами Мінсільгосппроду; за якістю готової продукції – обласними санітарно-епідеміологічними станціями МОЗ.

Науково-методичне забезпечення цих робіт провадиться інститутами та дослідними станціями Української аграрної академії наук, Мінсільгосппроду та МОЗ.

Порушення режиму експлуатації сільськогосподарських угідь спеціальних сировинних зон тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

3 Дослідження потенціалу Городенківського району для вирощування ріпаку і використання його насіння як біопалива.

Актуальною проблемою сьогодення є використання біопалива (ріпакової олії) в двигунах внутрішнього згорання автотранспорту замість бензину, дизельного палива та інших нафтопродуктів. Ріпакове пальне значно зменшує викиди в атмосферу при згоранні., збільшує довговічність двигуна, а також ріпакове паливо є дешевшим в порівнянні з існуючим дизельним пальним на 7-10%.

Ріпакове пальне є не тільки економічно вигідним. його використання екологічно доцільно, бо при згорянні виділяє значно менше шкідливих газів, ніж нафтові аналоги.

істотним позитивним явищем, пов'язаним із застосуванням рослинних палив, є те, що у випадку потрапляння їх у ґрунти протягом трьох тижнів відбувається біодеградація.

Досліджуючи потенціал Городенківського району з метою використання земель, які