Бакалаврська робота

БІОТЕСТУВАННЯ ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ У БАСЕЙНІ ДНІСТРА.

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..

1. 1. Фізико-географічна характеристика та умови формування стоку басейну Дністра.

1. 2. Сучасний екологічний стан річок водного басейну Дністра…

1. 3. Біотоксичність основних забруднювачів річкових екосистем.

1. 4. Біотестування, як метод оцінки екологічного стану водних об’єктів.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ……………

2. 1. Загальна характеристика об’єктів та матеріалів досліджень.

2. 2. Daphnia magna Straus - класичний об’єкт для біотестування якості води ……….

2. 3. Порівняльна оцінка фітотоксичності річок басейну Дністра за допомогою ростового тесту Allium cepa L.

2. 4. Біотестування стану річкової води за морфологічними показниками Lemna minor L.……………………

2.5. Статистична обробка одержаних даних

РОЗДІЛ 3. Результати досліджень та їх обговореня.

3. 1.Аналіз водних об’єктів за результатами

3. 2. Результати проведеного ростового тесту Allium cepa L.

3. 3.

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……

ДОДАТКИ…………………………………………

Вступ

Однією із найактуальніших проблем сьогодення є відновлення та забезпечення сталого функціонування річкових екосистем, забезпечення якісного водопостачання, а також створення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення й виснаження.

У зв’язку із інтенсивним використанням поверхневих вод виникла загроза не тільки в їх кількісному зменшенні, а й погіршенні якості. Екологічне оздоровлення річкових басейнів повинно бути одним із найважливіших пріоритетів державної водної політики.

Яскраво виражені проблеми забруднення і водних об’єктів басейну Дністра, оскільки вони характеризуються високим рівнем господарської використання. Основними забруднювачами Дністровської екосистеми є такі види господарської діяльності: водоспоживання для промислових та комунальних потреб, скидання відпрацьованих вод, урбанізація, зрошування та осушування земель тощо.

Метою роботи є комплексне гідрологічне дослідження та окреслення спектру проблем, які пов’язані із станом вод річкового басейну Дністра.

Об’єктом дослідження є Дністровська екосистема.

Предметом є визначення впливу господарської діяльності людини, як основного чинника, який зумовлює якість вод об’єктів басейну Дністра.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Опрацювати літературні джерела, які висвітлюють екологічні особливості Дністровського басейну.

2. Провести біотестування еколого-токсикологічного стану річкової води.

3. Виконати порівняльну оцінку фітотоксичності річок за допомогою ростового тесту з використанням модельної системи Allum сера L.

4. Дати загальну характеристику екологічному стану екосистемі Дністра на основі аналізу статистичних даних та результатів власних досягнень.

Бакалаврська робота викладена на сторінках друкованого тексту, містить карту, таблиці, проілюстрована на фото. Список літератури налічує джерела.

РОЗДІЛ 1.

Фізико-географічна характеристика та умови формування стоку басейну Дністра.

На північних схилах Українських Карпат розпочинається одна з найбільших річок на південному заході нашої держави – Дністер. З давніх-давен його використовували як водну магістраль, що сполучає Галицьке Передгір’я, Волино-Подільське плато і Чорне море. Виток р. Дністер знаходиться біля кордону України з Польщею, на схилі Карпатських гір (г. Розлуч, Львівська обл.) неподалік від села Вовче, Турківського району, Львівської області. Абсолютна висота витоку становить 760 м. На перших декількох кілометрах річка є невеликим струмком, а на ділянці біля в/п Стрілки (першого на річці) – це вже значний потік шириною 10 – 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче міста Старий Самбір Дністер виходить з району гір та набуває риси напівгірської річки. Ширина русла збільшується до 30 м, глибина від 0,8 до 1 м.

Басейн Дністра становить 8,7% від площі України. Він охоплює значну частину територій семи областей (Львівська, Івано–Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська) і більшу частину (59%) території Республіки Молдова. У Дністровському басейні налічується 14886 малих річок сумарною довжиною 32,3 тис. км. Середня густота річкової мережі становить 0,65 км/кмІ. На території басейну Дністра розташовані 69 міст, 127 смт., з них 62 міста і 95 смт. в межах України.

Площа водозбірного басейну Дністра перевищує 72 тис. кмІ. Сам басейн має форму дуже витягнутого, зігнутого в середині, овалу із розширеними кінцевими ділянками. Максимальна ширина його верхньої, найширшої частини становить 150 км. Близько 20% площі річкового басейну припадає на його верхні ділянки. Тут він межує на півдні з басейнами Пруту і Тиси, на заході й півночі – з басейном Сану, притокою Вісли; на півночі – з басейнами Західного Бугу і річок Стиру та Горині, приток Прип’яті. Значних приток Дністер не має, що пояснюється “затиснутим”, пограничним розміщенням його басейну відносно інших річок.

Густота річкової сітки басейну Дністра у верхів’ї – 0,55 км/кмІ, у середньому по басейну ця величина становить 0,24 км/кмІ.

Річкова мережа басейну досить проста. Основна його артерія – Дністер – яскраво вирізняється серед своїх численних приток, що переважно мають незначну довжину: найбільші з них сягають 200–250 км, а приблизно 550 річок мають довжину близько 10 км. Річки стрімкі, багатоводні. Модуль стоку, хоч і дещо нижчий, ніж у річок Дунайського басейну, проте сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 кмІ – у приток високогір’я, на середньогірських ділянках – у середньому 5 л/с з 1 кмІ.

Основну роль у формуванні водності та рівнів відіграють гірські притоки, за рахунок яких формується 50% річкового стоку. Карпатські ріки відіграють також домінуючу роль у формуванні паводків на Дністрі. Верхнім та середнім ділянкам річки властиві інтенсивні ерозійні процеси, які обумовлюють високу мутність дністровської води.

У горах розпочинається більшість правобережних приток (включно до Надвірнянської та Солотвинської Бистриць) і кілька лівобережних (до Стрвяжа). По річці проходить північна межа Карпатського регіону. Лише 270 км річища (менш як 20% загальної довжини) пов’язані з гірськими районами. Але саме за рахунок цих