Робота теплових та атомних електростанцій призводить до значного збільшення викиду тепла у водойми та водотоки і у зв’язку з цим – до перегріву води у них, особливо в літні місяці. Взаємодія температурного та токсичного фактору може суттєво посилювати вплив останнього на якість води у водоймах і стан їх біологічних ресурсів. Тому було проведено дослідження закономірності та наслідків дії токсикантів на дафній і біологічні процеси у водоймах в умовах підвищеної температури. Долідження показали, що висновок про зростання токсичності іонів важких металів з збільшенням експозиції і підвищенням температури справедливий для всіх досліджених препаратів і організмів. Зсув зони токсичної дії важких металів на дафній від вітальної концентрації при 100С (добовий дослід) до абсолютно летальної (трьохдобовий дослід) при 300 С. Чутливість дафній до іонів важких металів при різних температурах зростає в десятки, сотні, тисячі разів, причому молодь дафній ще більш чутливіша.

Залежніть токсичності від характеру дії токсиканту також добре вивчена на дафніях. Реакція дафній на перервний та інтермітуючий режим дії токсиканту може суттєво відрізнятися від реакцій на постійну дію. Вибір в токсикологічних експериментах постійного режиму не завжди виправданий, оскільки взаємовідносини між організмом та токсикантом є набагато складніші ніж видно на основі даних, отриманих при стабільній дії.

Досліджено токсичність нафти з різним фракційним складом, що встановлюється у процесі випаровування, а також вплив продуктів її переробки на смертність, фізіологічну активність та розмноження лабораторних культур дафній. В умовах гострих експериментів чітка залежність між тривалістю життя дафній і концентрацією сирої нафти прослідковується лише при значеннях, на 1–2 порядки перевищуючих ГДК. В хронічному експерименті виявлено, що навіть невеликі, але постійно присутні у воді кількості нафти скорочують тривалість життя дафній, знижують її плодючість. Порушення приймають більш виражений характер в наступних поколіннях. Це дозволяє рекомендувати хронічні біотести на дафніях для індикації присутності нафтопродуктів у воді.

Дафнія магна (Daphnia magna Straus) (рис. 2.4) ? представник гіллястовусих ракоподібних (Cladocera). Забарвлення сірувато-жовте чи червоне. Довжина самки 2.2 – 6.0, самця 2.0 – 2.2 мм. У самок: стулки овальні, широкі, з добре розвиненим спинним і латеральним килями і короткою хвостовою голкою, біля основи якої, нижній край утворює вип’ячення.

Рис. 2.4. Daphnia magna Straus

Спинний киль, нижній край стулок і хвостова голка вкриті щетинками. Голова низька, з 4 килями – спинним, латеральним, і двома короткими проміжними. Рострум витягнутий, округлений, іноді з шипиками на кінці. Око знаходиться близько до краю голови. Передні антени знаходяться близько до кінця рострума. Членики задніх гілок густо покриті щетинками, внутрішній край гілки – довшими волосками. Абдоміальні вирости добре розвинені, у них довший верхній покритий короткими волосками, інші густо опушені. Хвостові щетинки короткі. Постабдомен сильно витягнутий, з двома виїмками на верхньому краю – невеликий проксимальний і досить глибокою дистальною. Кігтики крупні, покриті щетинками, більш довгі у проксимальній частині. У самців: хвостова голка дуже коротка. Черевний край стулок з переду витягнутий і густо опушений. Голова низька, з тупим рострумом. Око велике. З абдоміальних виростів розвинені тільки нижні. Дистальна частина постабдомена видовжена і покрита щетинками.

2. 3. Порівняльна оцінка фітотоксичності річок басейну Дністра за допомогою ростового тесту Allium cepa L.

Метод біотестування придатний для оцінки токсичності проб води не тільки річок, а й інших поверхневих водних об’єктів різного типу (озера, естуарії, водосховища, канали тощо).Визначити токсичність вод малих річок Івано-Франківської області можна за допомогою вищих рослин, а саме Allum cera L. – цибуля звичайна.

Цибулина – видозмінений підземний дуже вкорочений пагін (денце), до якого кріпляться зближені листки. Останні мають вигляд лусочок, в яких накопичуються органічні речовини та вода. На верхівці денця є брунька, яка може розвиватися в надземний пагін або нову цибулину. Вниз від денця відходять корінці, які і є тест – об’єктом у даних дослідженнях.

Цей тест оцінює тільки водорозчинні компоненти зразка. Метод біотестування на цибулі звичайній простий і чутливий спосіб визначення інтегральної токсичності води, викликаної різними чинниками. Показником токсичності виступає пригнічення росту корінців цибулі. Встановлено, що ріст корінців пригнічується при більш низьких концентраціях токсиканту, ніж проростання насіння. Цей метод дозволяє визначити не тільки токсичність водного середовища, а і його мутагенні властивості.

Оскільки клонований тест – матеріал важко - доступний, у більшості лабораторій використовують генетично неоднорідний матеріал, що має широку природну варіaбельність показників. Їх можна компенсувати шляхом збільшення кількості паралельних дослідів. Таку цибулю можна придбати на ринку, однак з ризиком, що вона може бути оброблена гербіцидами. Цей недолік може бути виявлений порівнянням із контрольними зразками.

Цибулини A. сepa L. добре зберігаються в сухих умовах при температурі 10-12°С. Однак, деякі цибулини висихають або ушкоджуються, тому загальна кількість цибулі повинна бути приблизно в 3 або 4 рази більшою, ніж необхідно для експериментів.

Ріст корінців цибулі пригнічується під впливом токсичних речовин у водному середовищі, зі зміною рН, або у випадках, коли, нерозчинні речовини ускладнюють живлення речовин. Тому для оцінки ефектів впливу певної речовини або суміші речовин невідомого складу необхідно, щоб їх компоненти розчинялися, а рН змінювався в межах