Поширеність договору оренди водного об’єкта зумовлена перш за все можливістю використовувати його у підприємницькій діяльності. Однак, як свідчить практика укладення таких угод викликає ряд проблем, які перш за все пов’язані безпосередньо з предметом договору оренди водного об’єкта.. Це питання є дійсно важливим для України, оскільки на сьогоднішній день Україна оперує великими площами внутрішніх водойм, придатними для риборозведення. Водний фонд України для вирощування об’єктів аквакультури перевищує 1 млн. га., з них озер – 86,5 тис.га, ставків – 122,5 тис. га. При тому всі українські озера достаньо високої якості і, на думку спеціалістів, по цінності їх можна прирівняти до чорнозему [60].

Діюче законодавство щодо визначення предмета договору оренди відображає ряд підходів. Так, ст 760 Цивільного кодексу України в якості такого визначає індивідуальновизначену річ [11]. В той час як у ст. 607 Цивільного кодексу РФ предметом є земельні ділянки та інші відособлені природні об’єкти, підприємства та інші майнові комплекси, будівлі…, та інші речі, які не втрачають своїх природних властивостей у процесі їх використання [61, с. 398]. Господарський кодекс України закріплює положення про те, що предмет договору оренди є істотною умовою договору, яка включає в себе і об’єкт оренди (склад і вартість майна з врахуванням амортизації) [62]. Беручи до уваги нормативні визначення предмета договорів оренди, можна зробити висновок, що вищеперелічені дії сторін є тільки однією частиною предмета, в той час як іншу частину складають самі водні об’єкти.

Відповідно до ст.1 ВКУ водним об’єктом є природний чи створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, ріка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). В той же час ВКУ суттєво обмежує перелік об’єктів договору оренди водних об’єктів самою постановкою статті 51 [54]. В той час у науковій літературі висловлювалась думка про можливість передачі в оренду малих річок, як водних об’єктів місцевого значення. Хоча якщо і закріпити таке положення, то воно вступить у суперечність з положеннями ст.51 ВКУ, де однією з цілей водокористування є риборозведення, тоді як у випадку з річками це не мало б ніякого економічного сенсу [63, с. 10-11]. Саме тому розширення цілей водокористування на умовах оренди за Проектом Закону України «Про внесення змін до Водного кодексу України» від 16.12.2009 р. є позитивним явищем. Проект зазначає, що у користування на умовах оренди водні об’єкти можуть надаватися для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт:

Необхідно також уточнити поняття об’єкта договору оренди водних об’єктів для виробництва сільськогосподарської і промислової продукції. В даному випадку в якості такого можуть використовуватися водні ресурси окремих водних об’єктів, переданих в оренду. Відповідальність за стан водойми при цьому необхідно повністю покласти на орендаря. При передачі в оренду водойми для лікувальних та оздоровчих цілей в якості об’єкта договору доцільно закріпити ділянку земель водного фонду разом з частиною водного дзеркала. Це допоможе забезпечити раціональне і бережливе ставлення до тої частини водного об’єкта, яка може бути використана для профілактики захворювань, зміцнення імунітету населення і лікування деяких хвороб.

Ще одним об’єктом договору оренди відповідно до законодавства можуть бути ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення. При цьому у законодавстві України відсутнє визначення річки як водного об’єкта, визначення поняття «басейн річки», що у свою чергу викликає складнощі у визначенні належності того чи іншого ставка до басейну конкретної річки. Проектом Закону України «Про внесення змін до Водного кодексу України» від 16.12.2009 р. пропонується внести до Водного кодексу України таке поняття як «водотік», під яким розуміється водний об’єкт, що характеризується рухом води в природному або штучному поглибленні земної поверхні [64]. Очевидно використання цього поняття має за мету узагальнити визначення поняття «річка», що є не зовсім обгрунтованим з точки зору його суті. Так, у тлумачному словнику української мови під річкою розуміють природний водний потік, який витікає з джерел чи з , , має сформоване і тече під дією ; живиться поверхневими й підземними водами [65]. Тобто наголошується на природному походженні річки.

Стаття 1 ВКУ містить визначення поняття «басейн водозбірний», який є частиною земної поверхні і товщі грунтів, з яких відбувається стік води у водотік чи водойму [54]. Як правило, підземний і поверхневий водозабір не співпадають, але враховуючи складнощі визначення меж підземного водозбору, за величину басейну ріки приймається поверхневий водозбір. З врахуванням вищепереліченого необхідно погодитися з точкою зору про потребу у доповненні ст. 1 ВКУ визначеннями ріки і басейну ріки [66, с. 39-40].

Вищезгаданий проект Закону України «Про внесення змін до Водного кодексу України» від 16.12.2009 р. значно обмежує коло об’єктів, які можуть передаватися в оренду. До них відносяться лише ставки, що знаходяться в басейнах річок місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення. Надання інших об’єктів на умовах оренди не дозволяється. На нашу думку таке обмеження є необгрунтованим і може призвести до занепаду орендних відносин у сфері водокористування.

Зміни проету