правового регулювання відносин у сфері добування корисних копалин безпосередньо впливає на їх ефективність [81, с.5]. Необхідність подолання еколого-економічної кризи в Україні та зменшення її негативних наслідків активізують процес переходу від споживацької моделі екстенсивного природокористування до моделі сталого екологобезпечного соціально-економічного розвитку. Результативність переходу України на екологічно сталий виважений шлях розвитку визначається оптимізацією діючих механізмів надрокористування та пристосуванням їх до механізмів глобальної екологічної експанції [82, с. 222-225].
Необхідність таких змін зумовлена тим, що надра відповідно до статті 4 Кодексу України про надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Угоди про умови використання надр є основою інвестиційної політики в цій галузі, тому в регулювання відносин надрокористування відбувається поступове зближення дозвільного і договірно-правового порядку користування надрами. З одного боку договір набуває публічно-правових рис, а з іншого – ліцензії набувають форми договірних відносин.
При дослідженні договірних форм надрокористування в Україні необхідно врахувати таке: по-преше, зберігається виключне право державної власності на надра, по-друге, передача надр в користування здійснюється через систему ліцензування. В даний час українським законодавством передбачано дві протилежні договірні форми надрокористування: ліцензійні договори і договори про розподіл продукції. У першому випадку основним інструментом є ліцензія на право користування надрами. Договори, якщо і укладаються, то носять допоміжний характер, тобто є додатком до ліцензії. Таким чином, всі способи організації використання надр в дійсності так чи інакше зводяться до двох основних систем: дозвільна і договірна [83, с. 143]. Дозвільна система регулювання відносин надрокористування передбачає надання права на користування ділянкою надр на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Надання зазначених дозволів здійснюється у відповідності до Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. Згідно положень даної постанови невід’ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами є угоди про умови користування надрами. Варто зазначити, що Кодексу України про надра така договірна конструкція невідома. Вперше такий термін з’являється в законодавстві із прийняттям 2 жовтня 2003 р. постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», яка передбачала, що видача спеціального дозволу на використання надр має супроводжуватися угодою між надрокористувачем і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр відносно умов користування надрами («угода про умови користування надрами»). В юридичній літературі часто застосовується і інший термін для позначення цієї угоди, зокрема «ліцензійна угода». Налетов К. І. переконаний, що що ліцензія є документом, який встановлює право на користування ділянкою надр у відповідності з вказаною ціллю в певний строк і при дотриманні всіх визначених і погоджених умов. При цьому між органами державної влади і надрокористувачем може бути укладена і угода, яка і визначає умови користування цією ділянкою надр [77, с. 23].
В Україні надрокористувачі відповідно до чинного законодавства не є власниками родовищ та зобов’язані отримувати у держави право на розробку родовищ. Пунктом 7 «Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами» передбачено надання дозволу на видобування різних видів корисних копалин на термін не більше 20 років, а видобування нафти і газу в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України – не більше як на 30 років [84]. Це досить значний термін і за певного збігу обставин такий підхід щодо максимального терміну дії дозволу може спричинити монополізацію приватними компаніями, в тому числі і зарубіжними, видобутку окремих стратегічних видів корисних копалин (наприклад, нафти, газу) [85, с. 151-153]. На нашу думку, щоб запобігти такому негативному явищу необхідно скоротити максимальний термін дії дозволу до 6–10 років.
Угода про умови користування надрами укладається між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надрокористувачем, яким є фізична або юридична особа, і визначає умови користування ділянкою надр. Умови користування ділянкою надр не можуть бути змінені Мінприроди. Укладення угоди про умови використання надр є обов’язковим моментом при видачі спеціального дозволу на користування надрами. В спеціальному дозволі на користування надрами зазначаються дата та номер угоди про умови використування надр. Сама ж угода є окремим документом, який додається до дозволу. В той же час ця угода є невід’ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, тому про її юридичну значимість поза зв’язком з таким дозволом йти мова не може. Дія угоди продовжується, зупиняється, поновлюється та анулюється одночасно із дозволом [84]. Налетов К. І. вважає, що взагалі договори у сфері користування надрами слід розподілити на договори «самостійні» та «сервісні» ( як у випадку з угодами про умови користування надрами, які є невід’ємною частиною спеціального дозволу)[77, с. 18].
Дозвіл є документом, який надається Мінприроди та підтверджує право надрокористувача на користування надрами протягом часу, в межах ділянки надр з певною визначеною в угоді метою. Примірні угоди про умови використання надр за кожним їх видом затверджує Мінприроди. Зважаючи на відсутність типової форми угоди про умови використання надр, на практиці її зміст залежить від конкретного спеціального дозволу на користування надрами, до якого ця угода додається. Призначення даної угоди полягає перш за все у конкретизації і уточненні умов здійснення надрокористування, тому текст угоди не містить регулювання питань, які уже врегульовані на рівні інших