В подальшому при наданні мисливських угідь користувачам вбачається за необхідне проводити конкурс (аукціон). Відповідно до ст. 9 «Про мисливське господарство та полювання» повноваження обласної ради включають можливість надавати в користування мисливські угіддя. Серед критеріїв оцінки слід визнавати бізнес-план та забов’язання з вказівкою на суму інвестованих коштів, ріст чисельності поголів’я, організаційно-технічне забезпечення, соціальний захист працюючих в господарстві тощо. Також необхідним є внесення змін у вищезгаданий закон з метою покращення ефективності ведення мисливського господартва. Такі зміни мають стосуватися можливості користувачам мисливських угідь здавати в оренду мисливську зброю чи собак, що набагато полегшило б проведення іноземного мисливського полюванн; зменшення корупційних схем за рахунок уточнення кола осіб, які мають право здійснювати селекційний та вибірковий відстріл тварин в наукових цілях; встановлення конкретного терміну для виготовлення проектної документації для упорядкування мисливських угідь; визначення максимальної площі мисливських угідь на одного єгеря тощо [101, с. 47-49].

Що ж до договору між землевласником і користувачем мисливськими угіддями, то Закон України “Про мисливське господарство та полювання» вказує лише, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними
договорами. На даний час законодавчо неврегульовано відносини між власником земельної ділянки та користувачем мисливських угідь, який проводить полювання, та при якому нерідко завдаються збитки сільському господарству, що призводить до конфліктів, які неможливо врегулювати. Слід зазначити, що мисливське господарство утворюється на землях різних користувачів та власників і не тільки землях, а і водних просторах. В користувачів мисливських угідь можуть виникнути труднощі у випадку відмови власника або користувача від укладення такого договору чи перешкоджанні користувачу мисливськими угіддями у здійсненні мисливського господарства. Як видно з положень Закону Українии «Про мисливське господарство та полювання» порядок надання у користування мисливських угідь є громістким, непрозорим, мисливські угіддя надаються не на конкурентній основі, і не передбачена оплата за користування мисливськими угіддями державі або органам місцевого самоврядування. На практиці неможливо реалізувати положення про погодження з власником або користувачем земельної ділянки при наданні мисливських угідь в користування. Практично дану норму неможливо виконати також у зв’язку з великою кількістю власників та користувачів земельних ділянок. Так в Івано-Франківській області їх нараховується біля 230 тисяч. Закон не дає відповіді як діяти, коли одна із сільських, селищних, міських рад не дасть погодження про надання мисливських угідь в користування, так як в користування можна надати не менш як 3 тис. га мисливських угідь, а це на практиці площа не однієї сільської ради, не говорячи вже про власників та користувачів земельних ділянок.

Аналізуючи даний договір за відсутності належного правового регулювання і визначення, ми схиляємося до думки, що договори, що укладаються між користувачами і власниками земельниз ділянок з одного боку, та користувачами мисливських угідь – з іншого, є цивільно-правовими договорами оренди. При цьому слід диференціювати порядок укладення таких договорів в залежності від того, хто є власником орендованої ділянки. Так, якщо земельна ділянка є власністю фізичної чи юридичної особи, то даний договір має бути оформлений у вигляді окремого документа у відповідності до вимог цивільного законодавства, які ставляться до укладення таких договорів. Якщо ж земельна ділянка знаходиться в державній чи комунальній власності, то, на нашу думку, доцільним було б запровадження певного налагодженого механізму надання землі у користування і визначення умов ведення мисливського господарства в одному комплексному договорі. Необхідним і нагальним є спрощення процедури оформлення права користування мисливськими угіддями. На даний час договір між власниками чи користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь слід укладати в будь-якому випадку, оскільки законодавством не передбачена можливість включення в договір про умови використання мисливських угідь нічого, що б стосувалося самої земельної ділянки. Аналізуючи даний договір, ми визначаємо як предмет саме земельну ділянку, яка повинна використовуватися для ведення мисливського господарства і мати відповідну площу. Права і обов’язки сторін як предмет договору стосуються саме порядку експлуатації земельної ділянки в процесі ведення мисливського господарства, можливості зводити будівлі, споруди, вирощувати насадження, порядку відшкодування шкоди за заподіяні збитки.

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається
громадянам України, підприємствам, установам і організаціям,
громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним
підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям за участю
українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам,
що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним
державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та
фізичним особам без громадянства. Умови, строки, а також плата за
оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в
договорі. Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою
виникає на підставі укладеного у встановленому законом порядку
договору оренди. Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК передача в
користування земельних ділянок, що перебувають у державній або
комунальній власності, здійснюється на підставі рішення
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки [102].

Статтею 31 надаються гарантії захисту прав користувачів мисливських угідь, де серед іншого зазначено, що у разі