Реферат

Урбоекологія

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

Розділ І

Ландшафти як основа культури міста…..............................................................4

Розділ ІІ

Філософський погляд на культуру ландшафтів..................................................6

Висновки...............................................................................................................11

Список використаної літератури........................................................................12

Вступ

Ландшафти приміської зони будь-якого міста – складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті – продовженням міста, як реальним, так і потенційним. Більше того, приміські зони разом з містом утворюють складну й активно діючу парадинамічну систему. Разом з тим у цій системі детально вивчаються лише міста (представники суспільної географії) й міські ландшафти (представники антропогенного ландшафтознавства). Вивчення приміських ландшафтів лише розпочинається, але часто завершується приміськими зеленими зонами.

Аналіз історичних й архівних джерел, картографічних матеріалів показує, що здебільшого етапи формування приміських зон співпадають з етапами формування відповідних міст.

Розділ І

Ландшафти як основа культури міста

Культурні ландшафти міст є неод’ємною часткою як урбанічного, так і природнього. Вони є зв’язуючою ланкою між містом та природою. В місті культурні ландшафти виконують комплексну функцію: по-перше, це місце відпочинку, по-друге, це фільтр атмосферних забруднень міста, зона затишку і обов’язково це зона мешкання флори та фауни. Міста взагалі, а великі міста особливо, не можливо уявити зараз без невеличких скверів, парків та лісових смуг. Але те, що ми розуміємо під словом парк, не є тільки купою дерев та кущів з трав’яними газонами, це, по-перше, якісно спланована ділянка з продуманими та прорахованими насадженнями рослинності, по-друге, це довкілля для багатьох видів тварин.

Треба, однак, зауважити що культирним ландшафтом називають не тільки створений людною, але і колишній природній ландшафт змінений людською діяльністю, а як відомо зміни ці незавжди корисні для природнього ландшафту. Мова пойде переважно саме про створений людиною навмисно і не є побічним продуктом руйнацій природнього, а виконує естетичну і природньозахисну функцію.

Кожен якісно зпланований культурний ландшафт - це мікробіогеоциноз зі складною структурою.

Культурні ландшафти Землі різноманітні. Для того щоб зрозуміти їх специфіку, корисно розглянути послідовність змін, включаючи і попередні природні їх стадії. За вихідне слід брати ландшафт, не зачеплений діяльністю людини, потім – стадію появи в ньому так званих елементів культурного ландшафту, далі ландшафти все більш перетворені, і, наприкінці, ландшафт, що в повній мірі відповідає свому визначенню як культурний. Але, треба пом’ятати, що культурний ландшафт в повному розумінні слова ще не створенний і що наша уява про склад поняття раціонального ландшафту буде по мірі накопичення наших знань, розвитку економіки постійно змінюватися.

В принципі найбільш раціональним, відповідно, істино культурним ландшафтом слід називати ландшафт, котрий дозволяє отримати максимум того, що природа може дати людині. Однак вміння отримати максимум небезвідносне. Воно залежить від соціальних відносин, стану економіки та наукової розробки питання. В раціональному ландшафті головне – створення здорового середовища, яке само спроможне зводитити нанівець усі шкідливі обставини, що виступають при інших, нераціональних аспектах ландшафту особливо різко. Це забезпечується, наприклад, наявністю озеленення і твариного світу (в парках) – декоративного і корисного.

При цьому не повинні бути забутими і питання естетики. Вимогам її повинні задовільняти всі культурні ландшафти: міський, сільськогосподарський, лісопарковий, ландшафт промислових вузлів і конгломерацій. Рекреаційні тереторії (міста відпочинку на природі), потреба в яких стає все більшою, будуть лише в дуже повільній мірі розташовуватись і “первісних” природніх умовах, скажімо, в диких горах, що доступні тільки досвідченим альпіністам. У більшості випадків під рекреаційні тереторії будуть від веденні окультуренні ландшафти зі своїм виробленими згідно ландшафтної архітектури принципами оформлення.

Розділ ІІ

Філософський погляд на культуру ландшафтів

Культурний ландшафт – це поняття складне і багатошарове. Вивчення історії його формування необхідно проводити з позиції розуміння його територіальної структури. Пріоритетним стає вивчення пласта сучасної культури. У цьому руслі знаходяться роботи Ю.Д. Дмитрівська, що пропонує здійснення його делімітації. Дослідник разом з історичними, етнічними, конфесійними та ін. відповідними обраної концепції культурного ландшафту ознаками також розглядає загальнокультурні ознаки, ознаки культури праці та спеціалізації в галузі культури.

В якості найпростішого показника при визначенні рівня розвитку загальної культури Ю.Д. Дмитрівська пропонує індекс освіченості суспільства. Слід зазначити, що в культурології освіченість населення розглядається як складова професійної культури, а культура праці - як частина економічної культури населення.

Перелік ознак для делімітації культурного ландшафту служить, по суті, переліком його верств, що виділяються відповідно до типологіями культур, прийнятими в культурології. Так, «галузеве» поділ культури припускає наявність шарів економічної, політичної та професійної культури. Відповідно видів культури можна говорити про існування верств етнічної, національної (поліетнічною), сільської та міської культури. Орієнтація на форми культури виявляє пласти високої (елітарної), народної (популярної та фольклорної), масової культури. Особливий статус набувають комплексні шари матеріальної, духовної, художньої культури. Перерахування культурних шарів доповнюється за рахунок сфер культури та її інших різновидів (шари соціальної, релігійної, господарської, екологічної культури тощо).

При здійсненні делімітації культурного ландшафту необхідне збереження меж районів, зон і ареалів, виділених у межах кожного його шару. Наприклад, як основу для культурного інтегрального районування виступають наступні кордони: етнічні та конфесійні; ландшафтні; історико-етнографічних областей; історичні політичні та адміністративні; діалектних зон, прислівників і груп говірок; топонімічних зон і ареалів; регіональних політичних культур; геокультурних спільностей і т.д.

Здійснення термінологічного аналізу поняття «культурний ландшафт» можливо по декількох напрямках. Серед них: маргінальність - рівна категорія морфології культури і ландшафту; вкорінення в культурі - це вкорінення в ландшафті. Перехідні епохи гостро рефлексує, слідом за цим рефлектує і ландшафти.

Модернізація та вестернізація - особливі проблеми, суть яких складає неможливість швидкої і роздільної трансформації ландшафту