Традиційне культурологічне напрямок діахтоміі «культура - природа» розглядає в терміні «культурний ландшафт» саме ці співвідношення. Гуманітарні науки акцентують в даному випадку увагу на естетичну складову терміну, виділяючи красу пейзажу, колірні аспекти фону та ін.

Наступна ступінь термінологічного аналізу поняття «культурний ландшафт» пов'язана зі смисловими аспектами ландшафту. Зміст ландшафту є актуальною проблемою, значимість якої посилюється новими науковими даними, зокрема, біоенергетики, що закріплюють за Землею, або її конкретної територією особливі властивості, специфічний характер, потужну пам'ять, вибудувану діяльністю людини.

Звернення до найбагатшим традиціям східних культур надає можливість вивчення території Землі з точки зору її придатності для поселення людини і створення сприятливих умов життя в конкретній місцевості. Отже, категорія культурного ландшафту охоплює будь-який земний простір, що певна група людей освоює утилітарно, семантично і символічно. Людина обживає якусь територію, «осмислює» її, наділяючи системою географічних назв, символікою, місцевим фольклором і т.п. При цьому не завжди смисли, надавайте різних місцях (ландшафтів), мають суто позитивний характер.

Осмисленню піддається будь-який ландшафт, з яким стикається людина. Для незаселених територій початком «осмислення» можна умовно вважати отримання власного імені, перше картографічне позначення. У подібному символічно-семантичному аспекті тканина культурних ландшафтів Землі неперервна. Більше того, територіально один і той самий ландшафт може бути полем «інтерференції смислів» у різних культурах (спільнотах людей) як у часі, так і в просторі.

Таким чином, акцентування виняткової ролі категорії сенсу в дослідженні культурних ландшафтів веде до безмежного розширення сфери застосування цього терміну. В.Л. Каганський, для стислості називаючи «культурний ландшафт» просто ландшафтом, фактично ставить знак рівності між простором і територією.

Звідси прямо випливає поняття «духу» місця, що в цілому сакралізується поняття «культурний ландшафт». Існування протягом тривалого часу групи людей, які займаються певним видом діяльності, перетворює територіальний простір тими чи іншими способами, в яких найбільш плідні «влиті» в енергетику види діяльності. Накладаючись на історичні традиції, вони зміцнюють загальну структуру культурного ландшафту.

Позиції, які зберігаються на рівні традицій, надзвичайно складні у вивченні. До них відносяться народні повір'я в діяльність особливих сутностей (лісовиків, водяних, домових тощо), які охороняють «свою» територію. В даний час невідворотність покарання за акти вандалізму, осквернення святинь і нерідко сприймається як діяльність «духу місця». Дане поняття - породження певного історичного періоду і культури конкретного співтовариства людей.

Важлива сторона дослідження поняття «культурний ландшафт» пов'язана з візуальним ландшафтом, пейзажем як спосібом символічного окультурірованія природи, екранними культурами та іконічним мовами, новими комп'ютерними реальностями (у тому числі - подорожами у віртуальному середовищі), мистецтвом картографічного портрета ландшафту. Інший аспект теми - морфологія простору культури, не зводиться до візуальності. Ландшафт, текст, архітектура, культурне тіло людини і т.д. представляються актуалізацією однієї культурної матриці при виділенні загальних стилів тексту, міського середовища, ландшафту.

Сучасна наука використовує ранжування культурних ландшафтів. Спроба картографування складних територіальних комплексів, до яких відносяться і культурні ландшафти, призводить до необхідності встановлення їх ієрархії. Для дослідження культурних ландшафтів недоцільно механічне використання всього апарату класичного ландшафтознавства, включаючи детально розроблену морфологію ландшафту. В іншому випадку «елементарним культурним ландшафтом» можна назвати, наприклад, поклади сміття у дворі багатоповерхового будинку, «культурним урочищем» - міське звалище. Визнаючи небезпеку догматичних підходів у будь-якому науковому дослідженні, неможливо заперечувати, що культурні ландшафти різномасштабних, а багато хто з них, по суті справи, «вкладені» одна в одну. Видається, що при вивченні їх ієрархії, а також просторових кордонів і взаємних переходів плідно поняття природно-культурного комплексу (або природно-культурного територіального комплексу).

Таким чином, можна констатувати, що термінологічний аналіз поняття культурного ландшафту можливий у двох основних напрямках. Один з них знаходиться в руслі класичного ландшафтознавства. Тут акцентується власне термін «ландшафт», і культурний ландшафт розглядається як двоєдиний комплекс, де діють як природні (спонтанні) процеси, так і процеси, ініційовані людською діяльністю.

До розуміння таким чином культурного ландшафту застосовні методи динамічного ландшафтознавства, що досліджують його структуру та функціонування з відповідними потоками речовини, енергії та інформації, що дають можливість картографування в різних масштабах. При цьому необхідно враховувати, що не всі привнесені людиною особливості культурного ландшафту зрозумілі з раціоналістичної точки зору; тут часто присутні «ірраціональні» елементи, зокрема, сакрального характеру, які можна зрозуміти тільки в рамках певної культури.

Другий напрямок можна позначити як інтегральне, найбільш близьке до культурології. У ньому явно акцентується термін «культура», з вивчення, в основному, «породжень» людей, що населяють (населяли) конкретні ландшафти. Мова йде, скоріше, про прочитання ландшафтів і ландшафтних образів засобами гуманітарних наук. Ці кошти досить різноманітні і дають цікаві результати, але їх розгляд необхідно проводити з урахуванням неминучості відбитка певних соціокультурних установок конкретного наукового дослідника.

Висновки

Отже, ландшафти приміської зони будь-якого міста – складне й, досить часто, оригінальне просторово-часове утворення. Вони формуються одночасно з містом і є по суті – продовженням міста, як реальним, так і потенційним.

Культурні ландшафти міст є неод’ємною часткою як урбанічного, так і природнього. Вони є зв’язуючою ланкою між містом та природою. В місті культурні ландшафти виконують комплексну функцію: по-перше, це місце відпочинку, по-друге, це фільтр атмосферних забруднень міста, зона затишку і обов’язково це зона мешкання флори та фауни. Міста взагалі, а великі міста особливо, не можливо уявити зараз без невеличких скверів, парків та лісових смуг.