Проводячи вивчення різних складових макросередовища, дуже важливо мати на увазі два наступні моменти. По-перше, це те, що всі складові макросередовища знаходяться в стані сильного взаємовпливу. Тому їх вивчення і аналіз повинні вестися не тільки в окремій складовій, але й як ці зміни відобразяться на інших складових макросередовища. По-друге, це те, що ступінь впливу окремих складових макросередовища на різні організації є неоднаковою. Організація повинна визначити для себе, які з зовнішніх факторів здійснюють значний вплив на її діяльність і скласти список тих зовнішніх факторів, які є потенційними носіями загрози для неї та список тих зовнішніх факторів, зміни в яких можуть відкрити додаткові можливості для організації.

Для того, щоб організація могла результативно вивчати стан складових макросередовища, повинна бути створена спеціальна система слідкування зовнішнього середовища, яка повинна здійснювати проведення слідкувань як в момент особливих подій, так і регулярні спостереження (звичайно один раз на рік) за станом важливих для організації зовнішніх факторів.

При вивченні складових макросередовища необхідно виявити ті тенденції, які характерні для зміни стану деяких важливих факторів, та намагатися передбачити напрямок розвитку цих факторів для того, щоб побачити, які загрози можуть очікувати організацію та які можливості можуть відкриватися перед нею в майбутньому.

Система аналізу макросередовища дає необхідний ефект, якщо вона підтримується вищим керівництвом та дає йому необхідну інформацію, якщо вона тісно пов’язана з системою планування в організації та якщо робота аналітиків, працюючих в цій системі, поєднається з роботою спеціалістів по стратегічним питанням.

Вивчення безпосереднього оточення організації спрямоване на аналіз стану тих складових зовнішнього середовища, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії. При цьому важливо підкреслити, що організація може здійснювати істотний вплив на характер та зміст цієї взаємодії.

Висновки.

Кожна організація повинна розглядатися як система:

- складна так як вона складається з багатьох систем (виробнича підсистема, фінансова та кадрова і т.і.);

- відкритою системою, частиною ще більшої системи, що зазнає вплив зовнішніх факторів і змушена пристосовуватися до них.

Всі підсистеми фірми взаємопов’язані між собою як по вертикалі так і по горизонталі. Керуючи фірмою необхідно розглядати як складну та відкриту систему.

Кожну складову зовнішнього середовища можна аналізувати різними способами: побудова сценаріїв і економіко-математичних моделей для ви-явлення взаємовпливу факторів тощо. Найпоширенішою є таблична форма, що використовується для концентрації інформації, дібраної з періодичних видань, отриманої в ході співбесід, конференцій, із письмових довідок екс-пертів тощо.

В діяльності організацій має місце складна взаємодія і вплив змінних елементів організації на фактори зовнішнього середовища. Кожний окремо розглянутий фактор буде впливати на різноманітні організації по-різному. Всі фактори зовнішнього оточення взаємопов”язані, і досить часто вони утворюють своєрідну “цепну реакцію”, при якій чинність одного фактору утворить “кола на воді”, викликаючи активність інших факторів.

Оточення прямого впливу складається з елементів, що безпосередньо мають влив на операції організації і зазнають на собі їх прямий вплив. Характеристики оточення відмінні, але в той же час зв”язані з її факторами. Таки характеристики як взаємопов”язаність, складність, рухливість і невизначеність зовнішнього середовища описують фактори як прямого, так і побічного впливу. Основними факторами прямого впливу на організацію є: постачальники, конкуренти, споживачі, місцеві органи влади. Зміна впливу на організацію факторів зовнішнього середовища прямої дії відбувається не тільки в результаті залежності їх друг від друга. В значний мірі вони змінюються під впливом факторів побічної дії. Це необхідно ураховувати при аналізі дії цих факторів на підприємство.

4. Конкуренти – це один з найважливіших факторів прямої дії, вплив якого неможливо заперечувати, якщо не задовольняти потреби споживачів так же ефективно, як це роблять конкуренти, то підприємство довго не протримається. У багатьох випадках не споживачі, а саме конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку ціну можна запросити. Конкуренти виявляють вплив практично на всіх внутрішніх змінних організації. Найбільш небезпечними характеристиками конкурентного оточення для організації є рухливість ринку і невизначеність дій конкурентів. Організація повинна прораховувати рухливість оточення.

5. Фактори оточення побічного впливу звичайно впливають на операції організації не так помітно і є складнішими, ніж фактори середовища прямого впливу. Ця складність визначається багатьма параметрами, наприклад, невизначеністю інформації про характер впливу, тривалістю чинності будь-якого фактору, неможливістю спрогнозувати абсолютно всі наслідки такого впливу.

6. Політична стабільність і стан економіки це один з найважливіших факторів оточення побічної дії. Якась конкретна зміна стану економіки може здійснити позитивну дію на одні та негативну дію на інші організації. Мають місце і локальні варіації, коли одні організації виграють, а інші програють, наприклад при зміні курсу долара.

7. Рішення соціальних проблем дуже відрізняється від ведення бізнесу. Необхідно признавати наявність багатьох відмінних одна від одної сприймань дійсності, точок зору та ідеологій, котрі”являються у відносинах з фірмою різноманітних впливових суспільних груп.

8. Зовнішнє оточення для організації є надзвичайно складним і різноманітним. Всі фактори зовнішнього оточення взаємопов”язані, і їх значення змінюється від організації до організації і від підрозділу до підрозділу в межах одного і того же підприємства. Незважаючи на такі складнощі і труднощі організації, що бажає забезпечити собі виживання і досягнення поставленої мети, слід бути в стані ефективного реагування і пристосовування до змін зовнішнього оточення.

Список використаної літератури.

1. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний ) менеджмент: Навч. Посіб. / За ред.. В.О. Василенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 532 с.

2. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб.: Питер,