Великий каньйон Криму

Найбільший каньйон України, одне з природних чудес півострова, ландшафтний пам'ятник. Він знаходиться в глибині північного схилу Ай-Петринського масиву, у п'ятьох кілометрах від села Соколиного Бахчисарайського району.

У гірському Криму каньйонів, або глибоких ущелин можна нарахувати більш десятка. Однак жодне з них не може йти в порівняння з Великим каньйоном. Це унікальне природне утворення вражає своєю суворою величчю. Уявіть собі: висота стрімких стін каньйону досягає 300-320 метрів, тоді, як ширина його в дна часом звужується до З-5 метрів! Ніж далі в глиб Великого каньйону (довжина його близько 3 км), тим суворіше краса тіснини, але разом з тим і важче шлях.

По вузькому днищу каньйону протікає гірська річка Аузун-Узень. На її шляху кілька десятків безіменних водоспадів. Найвражаючі з них – у нижній частині каньйону.

У водоспадів у ложі дна утворилося чимало "купалень" – своєрідних водяних казанів, "висвердлених" брилами, що обертаються водою, і валунами. Є серед них і "Ванна молодості"(приблизно в напівкілометрі нагору по каньйоні). Деякі туристи запевняють, що якщо викупатися в ній, то знайдеш другу молодість і красу. Хочете переконатися – спробуйте. Вода в "ванні" чистого, прозорого, блакитного кольору, от тільки температура навіть у жаркі дні всього 9-11°

Розділ 1

Формування Карпатської регіональної екологічної мережі

Внутрішньорегіональна екологічна мережа

Одним із першочергових завдань держави у галузі охорони природи має бути перехід до регіоналізації екологічної політики на засадах природоохоронного районування як першооснови побудови національної та регіональної екологічної мереж. Основними структурними елементами регіональної екологічної мережі у даному випадку відповідно до чинного законодавства будуть райони особливого екоприродокористування та охорони, кожний з яких охоплюватиме два підрайони - еколого-економічний та природоохоронний, відповідно кожний із правовими статусами, установленими режимами господарювання та охорони екосистем. Природоохоронний підрайон за своєю науковою цінністю створюватиме систему природних територій (еталонів природи), які уособлюватимуть у регіональній екологічній мережі в основному території природно-заповідного фонду або їх частини, припустимо площею більше однієї тисячі гектарів. Це мінімальна площа для підтримання локальної стабільності у гірських ландшафтах.

На перших порах, очевидно що адекватною реакцією на антропогенний фактор в Українських Карпатах має бути формування регіональної екологічної мережі. В її межах можна виділити такі райони особливого екологічного природокористування як Чорногора, Свидовець, Бескиди, Чивчини, Горгани, Вигорлат-Гутинський хребет та інші.

В Українських Карпатах найрозвинутіша в державі мережа територій природно-заповідного фонду. Однак лише її завершеність шляхом повного заповідання особливо цінних природних комплексів, зокрема пралісів, дозволить репрезентативно сформувати мережу природоохоронних підрайонів Карпатської регіональної екологічної мережі. До досягнення цієї мети потрібно йти передусім через розширення територій біосферних заповідників - Карпатського та "Східні Карпати", природного заповідника "Горгани", національних природних парків - Карпатського, "Синевир", "Вижницький", Ужанського, "Сколівські Бескиди", "Гуцульщина", Галицького, створення нових (Свидовецький, Передкарпатський, Іршавський та інших), особливо у верхів'ях рік, на міжкордонних просторах заповідників і національних природних парків, а в курортних місцевостях з типовою природною спадщиною - як паліативу до зазначених вище категорій, регіональних ландшафтних парків (Притисянський, Надсянський та інші).

Заздалегідь необхідно запроектувати та зарезервувати території, які згодом у статусі природних коридорів з'єднуватимуть заповідники і національні природні парки. Крім того, дуже важливими аспектами в розбудові Карпатської регіональної екологічної мережі є проведення науково обгрунтованого поліфункціонального зонування біосферних заповідників, національних природних парків і регіональних ландшафтних парків, розроблення науково містких проектів створення нових і проектів організації й охорони природних комплексів існуючих природно-заповідних територій вищого рангу, підвищення рівня екологічних знань та природоохоронної свідомості населення.

Таким чином, внутрішню територіальну основу Карпатської регіональної екологічної мережі повинен складати Карпатський природний регіон біосферного значення, що зв'язуватиме в єдину природно-територіальну систему заповідники, національні природні й регіональні ландшафтні парки, а також великої площі заказники та інші природно-заповідні території, визначатиме місця стикування національної екологічної мережі з Пан'європейською екологічною мережею.
Зовнішньорегіональна екологічна мережа

В кінці минулого сторіччя різко пожвавився природоохоронний рух до міжнародного співробітництва у сфері формування світової системи міждержавних транскордонних природно-заповідних територій як елементів континентальних екомереж. Авторитетні міжнародні природоохоронні організації (IUCN, ЮНЕСКО-MAB, UNEP, WWF та інші) допомагають національним інтересам держав зберегти їхнє біорізноманіття, розвивати екотуристичну та рекреаційну галузі, налагоджувати співпрацю країн у справі охорони довкілля, формувати екологічне мислення народів, на основі чого об'єднувати корінні етноси, відновлювати їх спільну історичну культуру. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, яка схвалена на конференції міністрів довкілля країн Європи у столиці Болгарії місті Софії в 1995 році, стала одною з головних підстав розробки нормативно-правових актів в окремих країнах Європи.

В Україні проблема формування мережі транскордонних природно-заповідних територій була піднята вченими з середини 90-х років минулого століття і нині є однією з актуальніших проблем природно-заповідної справи (Стойко, 1994, 1996; Стеценко, Попович, 1996; Міждержавні..., 1998). В нашій країні нині ще досить мало об'єктів мають офіційний статус транскордонних. Концептуально система міждержавних транскордонних природно-заповідних територій є моделлю розвитку принципово нової соціально-екологічної та економічної політики між народами, а також екологічної політики у втіленні міжнаціональної екомережі. Найважливішими функціями цієї системи стали:

· охорона біотичного, ландшафтного та екотопічного різноманіття; охорона і