Для повної інтеграції національної екомережі України з екомережами сусідніх країн необхідно оптимізувати стосунки та зв'язки як у територіальному, так категоріальному аспектах. У прикордонних регіонах із категорiй заповідання вищого рангу найперспективнiшими для створення є біосферні резервати, міждержавні заповідники, міжнаціональні парки, міждержавні та міжрегіональні ландшафтні парки.

В результаті пропонується варіант для створення завершеної мережі транскордонних природно-заповідних територій України та її входження в Пан?європейську екомережу в межах Карпатського регіону. Така мережа складатиметься із таких природно-заповідних територій трьох категорій, а саме: біосферні резервати: Чивчини - румунсько-український у Чернівецькій та Івано-Франківській областях, створення готується у рамках виконання міжнародного проекту; Марамароші - румунсько-український в Закарпатській області, створення готується у рамках виконання міжнародного проекту; міжнаціональні природні парки: Вижницький румунсько-український в Чернівецькій області - запропонований в рамках виконання програми прикордонного співробітництва ТАСІС за проектом "Транснаціональна екомережа Карпат";міждержавні регіональні ландшафтні парки: Притисянський угорсько-український в Закарпатській області (нижні частини басейнів рік Тиса, Латориця, Боржава), з угорської сторони межуватиме з парком "Сатмар-Берег" і разом створять природоохоронну територію "Тисянська долина"; Гутинський румунсько-український в Закарпатській області; Вигорлатський словацько-український в Закарпатській області;

Для створення цієї мережі, крім заповідників, національних природних та регіональних ландшафтних парків як базові можна розглядати й великоплощадні заказники, деякі пам'ятки природи та заповідні урочища. В розрізі адміністративних областей серед них можуть бути такі об'єкти: Чернівецька область: Чорний Діл ландшафтний ЗДЗ (1980) поблизу кордону з Румунією площею 263 га; Зубровиця загальнозоологічний ЗМЗ (1994) поблизу кордону з Румунією площею 11736 га; Івано-Франківська область: Чивчино-Гринявський ландшафтний ЗМЗ (1997) поблизу кордону з Румунією площею 6646 га; Львівська область: Федорівка ландшафтний ЗМЗ (1997) поблизу кордону з Польщею площею 1499 га
Отже, Україна розпочала активну участь у формуванні Пан?європейської екомережі, яка проявляється у виконанні міжнародних конвенцій та угод світового, європейського та регіонального рівнів.

Шляхи стабілізації екологічної рівноваги

Вченими доведено, що для нормального функціонування природного середовища Карпатського регіону 25-30% площ повинно бути вилучено з активної господарської діяльності, а на чотирьох-п'яти відсотках площі слід забезпечити абсолютно заповідний режим. Основним стабілізатором в регіоні є ліси і найбільш неблагополучною є екологічна ситуація саме в лісах Українських Карпат.

Забезпечення стабільності в лісовому біомі

При заготівлі деревини, особливо на лісосіках головного користування, є факти невжиття заходів по недопущенню ерозійних процесів, ще порушується технологія розробки лісосік, допускається безсистемне трелювання деревини, внаслідок цього руйнується ґрунтовий покрив та знищується підріст, розвивається водна ерозія на крутосхилах. Здоров'я лісу в значній мірі залежить від технології рубок головного користування в якості рубок догляду, що проводяться в лісонасадженнях. Тому повинна застосовуватися така технологія, яка б призводила до мінімальних екологічних порушень підліску, підросту, трав'яного покриву, лісової підстилки та ґрунту. На практиці трелювання деревини з лісосік часто здійснюється по гірських потоках і схилах, що є грубим порушенням природоохоронного законодавства. При цьому в долинах рік безсистемно здійснюється вибирання піщано-гравійної суміші, що ще більше призводить до негативних наслідків - порушення територій, значного зменшення запасів води та пониження рівня русел рік.

Основними шляхами стабілізації екологічної рівноваги в лісах Карпатського регіону треба назвати такі:

§ протягом двох-трьох років провести інвентаризацію всіх лісів регіону, їх екологічного й лісогосподарського стану, а також всі залишки пралісів оголосити заповідними чи заказними або зарезервованими;

§ посилити захисні екологічні функції лісів;

§ заборонити проведення рубок головного користування в усіх широколистяних лісах та обмежити до мінімуму їх у хвойних лісах, а інші види рубок повинні здійснювати лише спеціалізовані лісогосподарські підприємства;

§ у селенебезпечних місцях, на зсувах, розмитих терасах, заплавах, а також у прируслових частинах проводити посадки лісових культур на науковій основі гірського лісівництва;

§ заліснити раніше розорані землі та неужитки, схили крутизною більше 10?;

§ величину і місце лісосіки в басейнах гірських річок слід визначати не лише від запасів деревини і віку лісу, а й обов'язково врахувати його водозахисну та ґрунтозахисну функції, також екологічний стан кожного конкретного басейну річки;

§ щоб запобігти масовим самовільним рубкам, всі населені пункти необхідно газифікувати;

§ доцільно шляхом лісокультур та сприяння природному поновленню головних домінуючих видів дерев - бука, смереки, явора, підняти до екологічно обґрунтованого рівня верхню межу лісу;

§ в Притисянській низовині вздовж русел водотоків слід створювати на заболочених ґрунтах культури тополі білої і канадської, верби білої, ламкої, гострої та інших вологолюбних деревних видів рослин;

§ еродовані пасовища необхідно заліснити та залужити;

§ на крутих схилах потрібно заборонити вирубку чагарників для розширення орних площ, під сінокоси та пасовища;

§ крім новітніх технологій, поряд із зменшенням площ суцільних вирубок, будівництвом широкої мережі ґрунтових лісових доріг із твердим покриттям, доцільно розпочати в Україні виробництво необхідної лісозаготівельної техніки, а на застосування сучасної техніки екологічні контролюючі органи повинні накласти заборону;

§ вірним є спосіб транспортування деревини в гірських лісах - повітряно-канатний спуск, який відповідає вимогам раціонального природокористування.

Забезпечення загальнорегіональної гідрологічної стабільності

Гірські хребти простяглися з північного заходу на південний схід і знаходяться на шляху, яким надходить вологе повітря з Атлантики на Євразійський материк. Це зумовлює значні суми атмосферних опадів на західних і південно-західних схилах. У горах середньорічні суми опадів перевищують