1. Критичний аналіз ситуації показав, що в Українських Карпатах досі не завершена побудова репрезентативної мережі природно-заповідного фонду по відношенню до системи фізико-географічного районування. На 30-40 відсотків територіальних одиниць цієї системи на різних її рівнях представлені в цілому заповідниками та національними природними парками. Потрібно забезпечити кожну одиницю районування відповідними репрезентативними категоріями природно-заповідного фонду. Ця система практично не є керованою на місцевому рівні упралління.

2. Система природно-заповідного фонду в цілому репрезентує 60-80 відсотків таксономічного біотичного різноманіття і 50 відсотків ландшафтного різноманіття Українських Карпат.

3. Землі заповідників та національних природних парків Карпатського регіону на сьогоднішній день концентрують близько 80 відсотків судинних рослин, які занесені до Червоної книги України, та 100 відсотків фітоценозів, занесених до Зеленої книги України та Бернської конвенції. Інші групи біорізноманіття тварин, рослин і грибів мають значно менші показники через низький рівень їх вивчення на цих природно-заповідних територіях.

4. Основними пріоритетами у сфері збереження біорізноманіття Українських Карпат є: забезпечення державою неухильного виконання чинного законодавства та цільових державних програм у сфері збереження біорізноманіття; створення нових і розширення меж існуючих заповідників та національних природних парків, а також підготовка відповідних обласних програм формування регіональних екологічних мереж до 2015 року, запровадження в регіоні механізмів формування смарагдової мережі Європи; термінове резервування залишків найбільш цінних природних територій; приведення категорій природно-заповідного фонду України у відповідність до вимог класифікації категорій охоронних територій МСОП та розроблення державних стандартів.

5. Основними білими плямами існуючої системи організації та функціонування природно-заповідного фонду в Карпатському регіоні є: проблема вилучення природних земель і практично дуже важке переконання в цьому владних галузевих структур, землекористувачів та населення; створення природно-заповідних територій не стало екологічним пріоритетом державної та регіональної економічної політики; сповільнення темпів заповідання та призупинення процесу резервування; відсутність чітко визначеної стратегії розвитку природно-заповідної справи в Карпатському регіоні.

6. Найбільш важливими наступними першочерговими заходами у сфері збереження біорізноманіття на природно-заповідних територіях Українських Карпат є: розроблення і затвердження обласних програм розвитку природно-заповідної справи збереження біорізноманіття; зміцнення інституційних, наукових, правових, фінансових, матеріально-технічних, освітньо-інформаційних та інших засад розвитку мережі природно-заповідних територій; забезпечення наукової підтримки діяльності, удосконалення системи моніторингу, включаючи налагодження системи оперативного моніторингу на основі встановлення індикаторів за станом біорізноманіття, інвентаризація природних ресурсів, ведення їх кадастрів на основі створення банків даних, ГІС- систем і технологій на природно-заповідних територіях основних категорій; вжиття невідкладних практичних заходів щодо збереження та відтворення видів тварин і рослин, насамперед рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження корінних рослинних угруповань на природно-заповідних територіях; подальше формування системи громадської підтримки, екологічної освіти та інформування громадськості про стан біорізноманіття природно-заповідного фонду; забезпечення сфери збереження природно-заповідного фонду висококваліфікованими спеціалістами та управлінцями.

Розділ 2

Карпатський національний природний парк - перший і один з найбільших в Україні національних природних парків. Він був створений постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червні 1980 р. № 376. Ще у 1921 році у межах його нинішньої території на площі 447 га було створено резерват для охорони Чорногірських пралісів. Частина нинішньої території парку з 1968 по 1980 рік була у складі Карпатського державного заповідника, від якого при створенні парку були відокремлені Говерлянське і Високогірне лісництва.

На сьогодні площа парку становить 50495,0 га, з них у постійному користуванні парку знаходиться 38322,0 га. Його територія простягається на 55 км з півночі на південь і на 20 км із заходу на схід. Переважна частина території парку знаходиться в межах абсолютних висот - 500-2000 м н.р.м. Найвища точка України - вершина гори Говерла (2061 м н.р.м.) знаходиться у межах парку.

Карпатський національний природний парк був створений з метою збереження типових для Чорногори та Горган гірських і долинно-річкових природних комплексів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам'яток, для проведення наукових досліджень в галузі охорони довкілля, створення умов для відпочинку й оздоровлення населення, пропаганди природоохоронних знань і екологічного виховання.

За функціональним зонуванням території заповідна зона складає 11401,4 га, зона регульованої рекреації - 25953,1 га, зона стаціонарної рекреації - 106,6 га, господарська зона 13033,9 га.

До заповідної зони входять найцінніші пралісові, субальпійські та альпійські ділянки, на яких масово зростають ендемічні та реліктові види рослин, знаходяться верхів'я витоків приток Прута і Чорного Черемоша, а також інші унікальні ділянки, які відіграють вирішальну роль у стабілізації гідрологічної обстановки регіону.

В установі працюють 234 чоловіки, з них у науковому підрозділі - 18, у службі охорони - 130 чоловік.

Парк розташовано у верхній частині басейну р. Прут і середній - р. Чорний Черемош. В геоструктурному плані його територія входить до складу Чорногірської та Скибової зон Карпатської складчастої області, де на поверхню виходять товстошарові пісковики, чорні аргіліти, глинисто-пісковий фліш та інші геологічні відклади. Вона репрезентує райони середньогірських Скибових Горган з характерними кам'янистими розсипами, Ясинсько-Верховинської міжгірної котловини з м'якими обрисами і плоскими вершинами гір та Чорногірського масиву з високими хребтами, що тягнуться з північного заходу на південний схід з характерними особливостями рельєфу: наявністю слідів давнього зледеніння - великих за розмірами давньольодовикових морен і карів, заповнених кришталево чистою водою.

Вершини гір округлі або куполоподібні, схили в нижніх частинах пологі, а у верхніх - круті. У межах парку виділяються бурі гірсько-лісові, гірсько-підзолисті, гірсько-лучні і дернові типи ґрунтів. Ландшафтне різноманіття представлене низькогірськими флешовими крутосхилими хребтами з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами; середньогірськими і високими