Кринична прозора і безбарвна; освітлена і знебарвлена малих рік | 1,5-2 | 6-8 | 0,6—0,8

Великих озер і рік | 2-3 | 8-12 | 0,8-1,2

Каламутна і забарвлена з кри-ниць і ставків | 3-5 | 12-20 | 1,2-2,0

У бак І уносять відважену кількість хлорного вапна або іншого хлорагента і додають невелику кількість води. Звідси концентрована завись хлорного вапна надходить у бак II, де готується розчин хлорного вапна бажаної кон-центрації, наприклад, 2—3%. Потім відстояний і освітле-ний розчин надходить у робочий бак III, з якого тече в дозатор IV з кульовим клапаном. Завдяки останньому в дозаторі весь час підтримується постійний рівень хлор-ного розчину, що забезпечує рівномірне витікання ріди-ни з бака. За допомогою крана, мірного циліндра і го-динника визначають необхідні втрати розчину.

Описаний метод хлорування води малими дозами хлору — за потребою — надійно знезаражує воду від збудників киш-кових інфекцій (бактерій черевного тифу, паратифів, ди-зентерії, холери, сальмонел, патогенних штамів кишкової палички), туляремії, бруцельозу, лептоспірозу. Стосовно ві-русу поліомієліту експериментальні дані суперечливі, але значна кількість дослідників схиляється до того, що хлору-вання води протягом 1 год. інактивує вірус. Вода, що міс-тить рикетсії Бернета, цисти амеби, що спричинює дизен-терію, спорові форми сибірки та яйця гельмінтів, не може бути знезаражена при хлоруванні цим методом.

Інший метод хлорування води має назву «хлорування після переломними дозами». Звичайно зі збільшенням кількості внесеного у воду хлору зростає вміст у ній за-лишкового хлору, який визначають після 30-хвилинного хлорування. Проте картина змінюється за наявності у до-сліджуваній воді значної кількості аміаку (та деяких інших азотовмісних сполук), який є складовою частиною природної води або штучно вноситься в неї хлоруванням з амонізацією. При цьому зі збільшенням дози хлору кількість залишкового хлору спочатку зростає до макси-муму, а потім знижується до мінімуму, потім знову зрос-тає (точка перелому), як звичайно. Максимум на кривій залишкового хлору відповідає утворенню у воді монохлорамінів унаслідок взаємодії хлору з аміаком:

NH3 + С12 > NН2С1 + НСІ.

Наявність монохлорамінів у воді визначається також йодометричним методом, як і наявність активного хлору, хоча хлорамінам притаманна слабша окислювальна і бак-терицидна дія.

У разі додавання до води більшої дози хлору, ніж та, що необхідна для утворення монохлорамінів, у воді утво-рюються дихлораміни і трихлораміни. Останні малостій-кі: одразу після утворення вони починають розкладатися на елементарний азот, який виходить з води у повітря, діоксид азоту і хлористоводневу кислоту:

4NH2Cl + ЗСІ2 + Н2О > N2 + N2O + 10 НСІ.

Унаслідок цього кількість залишкового хлору у воді зменшується. Якщо до води додають дози хлору, більші від тих, які потрібні для руйнування хлорамінів, кількість залишкового хлору починає зростати. Як свідчать дані досліджень, воду можна знезаражувати двома дозами хлору: 1 мг/л (до переломна доза) і 5,2 мг/л (після переломна доза), тому що в обох випадках вміст залишкового хлору у воді становить близько 0,5 мг/л.

2.6 Опромінення води УФ - промінням

Ще наприкінці ми-нулого століття було встановлено, що коротке УФ - проміння має бактерицидну дію. Максимально ефектив-ними виявилися промені з довжиною хвилі 250—260 нм, які проникають навіть через 25-сантиметровий шар про-зорої та безбарвної води. Знезаражування води УФ - промінням відбувається досить швидко: після 1—2 хв. опромінення достатньої потужності гинуть вегетативні форми патогенних мікроорганізмів. Каламутність, а осо-бливо забарвлення і солі заліза, зменшуючи проникність води для бактерицидного проміння, сповільнюють знеза-раження.

Таким чином, необхідною передумовою для надій-ного знезараження води УФ - промінням є попереднє освітлення і знебарвлення.

Опромінення УФ - промінням має певні переваги над хлоруванням. Бактерицидні промені не денатурують воду і не змінюють її органолептичних властивостей, а також мають ширший спектр абіотичної дії. їх згубна дія поши-рюється на спори, віруси і яйця гельмінтів, стійкі до хло-ру. Багато дослідників вважають, що опромінення УФ - радіацією є найкращим із відомих вірусоцидних агентів для дезінфекції добре очищеної води.

Рис 2.3. Миття з хлорованою водою

Хлорована вода може становити серйозну небезпеку, тому що водні токсини потрапляють в організм не тільки через органи дихання, але й через шкіру. Хлор позбавляє шкіру її природної жирової оболонки, сушить, викликає свербіж і передчасне старіння.

3. Методи знезараження води при децентралізованому водопостачанні

3.1 Кип'ятіння води

Кип'ятіння є простим і найнадійні-шим методом знезараження води.

Вегетативні форми патогенних мікроорганізмів гинуть після 20—40-секундного нагрівання за температури 80 °С, і тому в момент закипання вода вже фактично знезара-жена, а після 5-хвилинного кип'ятіння є повна гарантія її безпечності навіть у разі сильного забруднення зависли-ми речовинами, бактеріями, вірусами та іншими збудни-ками хвороб.

Завдяки 30-хвилинному кип'ятінню гине переважна більшість спорових форм мікробів, тобто досягається стерилізація води. Зокрема, знешкоджуються спори си-бірки, яйця і личинки гельмінтів, руйнується ботуліничний токсин, гинуть яйця і цисти всіх видів протозойних.

До чинників, які обмежують можливість широкого використання кип'ятіння як методу знезараження води, належать: неможливість використання кип'ятіння для знезараження великих об'ємів води на водогонах, погір-шення смаку води через випаровування газів, необхід-ність охолодження води і швидкий розвиток мікроорганіз-мів у перевареній воді у разі її вторинного забруднення.

Користуючись перевареною водою для питних цілей, потрібно старанно мити бачки для води перед їх заповненням, а також щоденно міняти воду, враховуючи можливість швидкого розвитку мікроорганіз-мів у перевареній воді.

3.2 Використання бактеріальних фільтрів

Раніше зазначалося, що внаслідок хлору-вання яйця гельмінтів і цисти амеб не гинуть. Тому в багатьох країнах знайшли широке використання порта-тивні бактеріальні фільтри. Вони являють собою при-строї, в