У випадку відсутності устаткування для зберігання води при вищій температурі її використовують свіжоприготовленою або зберігають при кімнатній температурі в закритих ємностях протягом 24 год. від початку перегонки. Після цього строку вона використовується для технічних цілей або зливається в каналізацію [4].

Воду очищену зберігають в асептичних умовах не більше 3 діб [7].

ВИСНОВКИ

Вода є одним із найважливіших елементів навколиш-нього середовища, необхідним для життя людини, тварин і рослин.

Добові потреби організму людини у воді покриваються за рахунок уведення рідин — питної води. Вода може виконати свою гігієнічну роль лише тоді, коли вона має необхідні якості. З гігієнічної точки зору, під якістю води розуміють сукупність властивостей, що визначають її придатність для задоволення фізіологічних, гігієнічних і господарсько-побутових потреб людей.

Якість води визначається її фізичною структурою, органолептичними властивостями, хімічним складом і характером мікрофлори.

Вода має велике значення як розчинник. Фізико-хімічні процеси в організмі відбуваються у водних розчи-нах, а тканини людини являють собою водно-колоїдні системи.

У медичній практиці найчастіше застосовуваним розчинником є очищена вода (Aqua purificata). Одержання води очищеної на фармацевтичних підприємствах здійснюється за допомогою дистиляційних апаратів, високопро-дуктивних колонних установок і різних конструкцій термокомпресійних дистиляторів. Найбільш поширеним є метод дистиляції (перегонки). Проте дистиляційні методи вимагають значних енергетичних витрат.

На якість води очищеної впливає вихідний склад питної води конструктивні особливості дистиляторів, а також умови збирання і зберігання води. Для одержання води очищеної використовують водопровідну воду, яка відповідає санітарним вимогам, установленим для питної води.

У курсовій роботі було виствілено основні методи одержання води очищеної, а також вимоги, що висувається до її зберігання. Ознайомилась із обладнанням для одержання води очищеної.

Список використаних джерел:

1. Глазова Н.В., Багирова В.Л., Крашенинников А.С. Оценка методов определения пирогенности в воде для иньекций // Фармация – 2005 –

№ 4 - С. 9-11.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999 – 485 с.

3. Державна Фармакопея України. Доповнення 1 / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». – 1-е вид. Х.: РІРЕГ, 2004. –

494 С.

4. Козирін І.П., Хоменко І.М., Мельниченко Т.І.. Доброякісна питна вода – цінний мінерал для життєдіяльності організму // Сімейна медицина. – 2005 –

№ 3 , С. 94-97.

5. Коновалов І.І. Курорт вдома. – К.: Знання України, 1991 – 48 с.

6. Кульський Л.А.. Чиста вода і перспективи її зберігання. – К. – 1987

7. Технологія ліків промислового виробництва // Чуєшов В.І., Хохлова Л.М., Ляпунова О.О. та ін. – Харків , 2003 – 720 с.

8. Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків / Під ред. О.І.Тихонова. – Х.:РВП Оригінал , 1995 – 435с.

9. Фармацевтичні та медико - біологічні аспекти ліків / За ред.. І.М. Перцева –Вінниця : Новакнига,2007–728 с