покладається на органи виконавчої влади спеціальної компетенції, які мають відповідну інформацію. Перелік таких органів і напрями інформації, яка ними збирається і узагальнюється, наведено в Положенні про державну систему моніторингу довкілля. Громадяни України та юридичні особи виступають як реципієнти (споживачі) відповідної інформації. Водночас розширенняможливостей доступу заінтересованої громадськості до екологічної інформації висунуло на порядок денний питання щодо покладання обов'язку надання екологічної інформації на господарюючих суб'єктів. Як результат, ст. 25 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов'язує забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища не лише спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, а й підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей.
Об'єктом еколого-інформаційних відносин є, згідно зі ст. 8 Закону «Про інформацію», документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в екологічній сфері.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки» від 29.06.1995 р. № 252/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –№ 12. – С. 82.
2. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р. № 2708-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – С. 678.
3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26.06.91 №1268-12 // Відомості Верховної Ради – 1991. – № 41. – С. 547.
4. Водний кодекс України, постанова Верховної Ради № 214/95-ВР від 06.06.95 // Вісник Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – С. 189.
5. Государственная программа охраны окружающей среды и рационального использования природных ресурсов СССР на 1991-1995 годы и на перспективу до 2005 года //Экономика и жизнь: Приложение. – 1990. – № 41. – С. 5.
6. ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і положення щодо їх застосування. ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні положення щодо принципів управління, систем та засобів інформаційного забезпечення.
7. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-3 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – С. 27.
8. Кодекс України про надра, ухвала Верховної Ради № 133/94-ВР від 27.07.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – С. 341.
9. Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саметі по стійкому розвитку на 2003-2015 р., затверджена ухвалою Кабінетів Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634. – http://www.rada.kiev.ua,2003
10. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3853-12 // Вісник Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – С. 99.
11. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів від 21.01.1994 р. № 3853-12 // Вісник Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – С. 99.
12. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджений постановою КМУ від 01.03.98 р. № 303 із змінами та доповненнями.
13. Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494.
14. Проект екологічного кодексу України (14.05.2002) редакція прийнята в іншому читанні. – , 2004
15. Акуленко В.Л. Економічні витрати взаємодії суспільства і природи // Вісник СумДУ. – 2002. – № 10(43). – С.52-60.
16. Веклич О. Вдосконалення інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України. – 1998. – № 9 – С. 65-73.
17. Діоніс Георгис (Любомир). Екологічне відродження і народна традиція. – , 2003
18. Дорошенко А.С. Методичні проблеми регулювання природоохоронної діяльності // Економіка України. – 1994. –№ 1. – С. 37-46.
19. Економічна енциклопедія: В 3 т. – Т 1. Відпов. ред. С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
20. Живцева О.В. Управление информационными потоками промышленных предприятий на основе оптимизации документооборота. – http://publish.cis2000.ru/books/book_24/end.shtml
21. Замула І. В. Облік і контроль операцій з охорони навколишнього середовища//Облік і фінанси АПК, 2005. - №2, - С.4-8
22. Ивашкевич В.Б., Ивашкевич А.И. Контроллинг: экзотика или необходимость? // Бухгалтерский учет. 1996. № 7. С. 28-31.
23. Ивлев В., Попова Т. Концепция контроллинга с применением функционально-стоимостного анализа. – М.: Приборы и системы. Управление, контроль, диагностика, 2001 – 187 с.
24. Кірсанова Т.А., Плікус І.Й. Екологічний баланс як складова частина фінансової звітності підприємства // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Вип. 3*2000. – Сумі: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 28-37.
25. Кірсанова Т.А., Кірсанова Н.В. Екологічна звітність в системі управління підприємством: Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». Ч. 3./ Ред. кол. Ступін О.Б. (голова), Александров І.О. (заступник голови) та ін. – Донецьк: ДоНУ, 2000. – С. 17-18.
26. Кирсанова Т.А. Информационное обеспечение управленческого учета экологических затрат. – Сумы: Изд-во «Козацький вал», 2003. – 52 с.
27. Кірсанова Т.А. Фінансування природоохоронної діяльності в Сумській області: статистичний аналіз: Матеріали 4-й Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління. – Харків, 2003. – С. 300-301.
28. Ковалева Н.Г., Хумарова Н.И. Функции хозяйственного контроля, экологического аудита и экспертизы в формировании рыночных отношений. – http://www/uran/donetsk/ua/masters/2001
29. Кудрявцева О.В. Основи екологічного аудиту // Вісник Московського університету. – Серія 6: Економіка –