Під інформаційною системою управління витратами на охорону навколишнього природного середовища розуміється сукупність інформаційних процесів і способів їх організації, необхідних і придатних для здійснення процедур, що забезпечують ефективне природокористування. Основою інформаційної системи є облік, а засобом інформаційного забезпечення – звітність.

У роботі обґрунтовано, що різноманітність форм і способів здійснення природоохоронної діяльності, вимога достовірного відображення витрат на охорону навколишнього природного середовища за сферами охорони, місцями виникнення витрат і центрами відповідальності викликає необхідність угруповання об'єктів обліку, деталізації витрат за об'єктами, що необхідно для управління ними. Цим цілям відповідає запропонована класифікація облікових об'єктів витрат (табл. 1).

З табл. 1 видно, що витрати на охорону навколишнього природного середовища можуть бути інвестиційними та поточними експлуатаційними, зумовленими технологічними процесами природоохоронної діяльності та утриманням основних засобів природоохоронного призначення. Для відокремлення інвестиційних витрат, пов'язаних з природоохоронними заходами, можна деталізувати рахунки бухгалтерського обліку або використовувати метод статистичної апроксимації. Не всі інвестиції, які пов'язані з охороною навколишнього середовища, можна розглядати як інвестиції, що належать виключно до природоохоронних заходів. Необхідно визначати, яка їх частка пов’язана з охороною навколишнього природного середовища. В розподілі комплексних інвестиційних витрат є значні труднощі через відсутність його об'єктивної бази. Найбільш реальною базою їх розмежування можуть служити результати впровадження заходу. Це означає, що потрібно обчислити співвідношення результатів заходу в природоохоронній і основній виробничій діяльності підприємства. За отриманим співвідношенням комплексні інвестиції підлягають розподілу.

Поточні витрати, що пов’язані з експлуатацією основних засобів комплексного призначення, слід розділяти між основною та природоохоронною діяльністю пропорційно розподілу капітальних вкладень.

До складу поточних експлуатаційних витрат на охорону навколишнього природного середовища прийнято включати витрати на утримання й експлуатацію основних засобів природоохоронного призначення; витрати на проведення заходів, що безпосередньо поліпшують стан навколишнього природного середовища, витрати на оплату послуг і робіт сторонніх організацій з очищення води, повітряного басейну, рекультивації земель. Проведений аналіз інформаційної бази щодо витрат на охорону навколишнього природного середовища вуглевидобувних підприємств Луганської області показав, що дані витрати виділяються в самостійну статтю витрат тільки в тому випадку, коли очисні споруди й устаткування існують як самостійні підрозділи.

Облік дозволяє ідентифікувати виробничі витрати для віднесення їх до природоохоронних. У той же час результати досліджень, проведених у виробничих об'єднаннях з видобутку вугілля Луганського регіону, свідчать, що облік витрат на охорону навколишнього природного середовища ведеться безсистемно, а показники витрат не відображають їх дійсної величини. На основі наявної інформації про природоохоронну діяльність не можливий об'єктивний економічний аналіз, який є підгрунтям ухвалення будь-яких управлінських рішень щодо забезпечення екологічної безпеки. Кошториси витрат на охорону навколишнього природного середовища складаються за елементами витрат з розшифровкою за сферами охорони та місцями виникнення витрат без поділу на окремі заходи.

За результатами досліджень доведено, що угруповання витрат на охорону навколишнього природного середовища тільки за економічними елементами вочевидь недостатнє для калькуляції собівартості послуг кожної дільниці та забезпечення інформаційних потреб управління витратами. Природоохоронна діяльність за своїм складом комплексна й багатогранна, тому витрати на її здійснення потрібно розмежовувати і за статтями калькуляції. Угруповання витрат за статтями відповідає цілям калькуляції собівартості виконаних природоохоронних заходів. Складання бюджетів за статтями калькуляції дозволить зіставляти фактичні витрати з плановими не тільки за сферами охорони навколишнього середовища та по заходах, але і за кожною статтею витрат. Результати спільного використання обох ознак (економічні елементи та калькуляційні статті), зв'язок між ними подано в матриці узгодження витрат (табл. 2). Дані таблиці свідчать, що значна частина однорідних витрат включається до складу різних комплексних статей у результаті їх розподілу за призначенням і місцями виникнення.

Аналіз природоохоронної діяльності та стимулювання підприємств за її проведення може бути ефективним лише на основі розподілу витрат у звітності за видами екологічних заходів (природоохоронні та відновлювальні). Легше попередити негативний вплив на навколишнє природне середовище, ніж згодом виділяти значні кошти на ліквідацію наслідків забруднення. Звітність має відображати не тільки обсяг витрат за напрямами охорони навАколишнього природного середовища, але і раціональність цих витрат. Для цього в статистичній формі звітності “Звіт про поточні витрати на охорону природи, екологічні платежі і плата за природні ресурси” (ф. № 1) – екологічні витрати доцільно підрозділити, зокрема, витрати на попередження негативної дії виробництва та витрати на ліквідацію наслідків забруднення. Таке розмежування можливе в системному обліку витрат, при якому аналітичний облік витрат організовано за видами заходів. При цьому до витрат на попередження негативного впливу виробництва віднесені всі витрати, пов'язані з реалізацією природоохоронних заходів, а до витрат на ліквідацію наслідків забруднення – щодо відновлювальних. Це дозволяє аналізувати напрями витрат за видами заходів, що має значення при включенні результатів природоохоронної діяльності в число основних показників роботи як підприємства в цілому, так і його підрозділів. Для узагальнення інформації у звітності в первинних документах та облікових регістрах витрати відображають за кодами сфери охорони та видом заходу. Згідно з розробленою методикою кодування, шифр коду виробничих витрат установлюється восьмизначним. Перші три знаки означають шифр синтетичного рахунку "Витрати на охорону навколишнього середовища" та встановленої номенклатури витрат; четвертий знак – шифр субрахунку, відповідно до сфери охорони навколишнього середовища; п'ятий знак коду деталізує об'єкти аналітичного обліку (шифр конкретного екологічного заходу); останні два знаки вказують на місце проведення цього заходу