Усю сукупність рекомендацій щодо інформаційного забезпечення управління витратами на охорону навколишнього природного середовища вугільних підприємств узагальнено в обліковій моделі, яка відображає множину напрямів обліку витрат на охорону навколишнього середовища.

Основу моделі складає глобальна мета нульового рангу (А0), що полягає в забезпеченні інформацією органів управління витратами на охорону навколишнього середовища. Здійснення екологічних заходів у різних сферах вимагає виділення цілей 1-го порядку: витрати на охорону повітряного басейну ; витрати на охорону водних ресурсів ; витрати на збереження та поліпшення стану земельного фонду ; витрати для комплексного використання корисних копалин. Цілі 1-го рівня деталізують далі цілі 2-го порядку, що визначають склад витрат: сировина та матеріали , витрати на оплату праці , відрахування на соціальне страхування , амортизація , інші операційні витрати. Наявність розгорнутої інформації забезпечує інформаційні потреби управління.

Організаційно-технічні особливості природоохоронної діяльності у вугільній промисловості зумовлюють використання методу управління витратами щодо відхилень від норм. Основними завданнями управління витратами щодо відхилень від установлених норм є своєчасне попередження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявлення наявних резервів для зниження витрат. Застосування цього методу управління витратами дозволяє оперативно визначати собівартість заходів, своєчасно виявляти й усувати причини, що викликають відхилення фактичної собівартості від нормативної. Екологічні заходи підприємств вугільної промисловості не визначаються якоюсь особливою своєрідністю, існує науково обґрунтована проектна й технічна документація на їх здійснення, що полегшує роботу зі складання нормативних калькуляцій. Замість нормативних калькуляцій можливе використання планових калькуляцій. Але для цього необхідно підвищити якісний рівень планування витрат підприємств, оскільки планування за елементом "Інші грошові витрати", до складу яких відносять і витрати на охорону навколишнього середовища, проводиться на основі фактичних даних за попередній рік, що не спонукає підприємство до раціонального використання й економії ресурсів. Виділення витрат на охорону навколишнього середовища зі складу інших грошових витрат підприємства та застосування методу управління витратами щодо відхилень від норм дозволить показувати їх у всіх облікових регістрах окремим рядком, аналізувати витрати підприємства за сферами охорони, екологічними заходами, елементами витрат, калькуляційними статтями. Інформація про фактичні витрати в межах норм і відхилень від них знижує трудомісткість визначення собівартості природоохоронних і відновлювальних заходів, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

1.2 Екологічне інформування як основна функція правового інформаційного забезпечення охорони навколишнього середовища

Відповідно до чинного екологічного законодавства[1] метою екологічного управління є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних природоохоронних заходів, раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів. Досягнення цієї мети вимагає від суб'єктів чіткого дотримання вимог законодавчо-нормативного та організаційно-методичного регулювання.

Виконання цих вимог на практиці можливе лише за умови чіткої оперативної взаємодії всіх ланок структури екологічного управління, наявності та ефективності аналітичного опрацювання

відповідної інформації. Останній чинник при прийнятті управлінських рішень набуває дедалі важливішого значення і від нього стає залежним вся система екологічного управління.

Аналіз поточного стану дозволяє зробити два головних висновки. По-перше,— в практику екологічного управління з різним рівнем ефективності впроваджено окремі елементи інформаційного забезпечення, які сприяли автоматизації певних етапів процессу прийняття рішень (наприклад, при встановленні нормативів гранично-допустимих викидів); по-друге,— брак комплексних автоматизованих систем (інформаційно-пошукових, експертних, аналітично-розрахункових та ін.), необхідних для підтримки процесу прийняття рішень на локальному, регіональному та державному рівні. Такий стан речей пов'язаний зі складністю об'єктів екологічного управління та великим обсягом інформаційних ресурсів, необхідних для їх опису. Все це, зрештою, зумовлює важливість наукового обґрунтування вирішення питання інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.

Екологічне управління системне як за своєю суттю, так і за об'єктами управління — природно- територіальними комплексами та екологічними системами. Виділяють окремі ресурсні напрямки або предметні області (ПО) екологічного управління. Умовно їх можна звести до наступних основних:*

ПО "ЕКОНОМІКА" — вирішення еколого-еко- номічних питань природокористування;*

ПО "ВИКИДИ" — вирішення питань регулювання впливу на якість повітряного басейну;*

ПО "СКИДИ" — вирішення завдань управління водокористуванням та охорони водних ресурсів;*

ПО "ВІДХОДИ" — вирішення завдань поводження з промисловими і побутовими відходами;*

ПО "БІОРІЗНОМАНІТТЯ" — вирішення питань управління об'єктами природно-заповідного фонду, рослинного і тваринного світу.

Із цих та деяких інших ПО вирішуються такі

функціональні задачі екологічного моніторингу, нормування, експертизи та контролю:—

визначення й управління рівнем антропогенного навантаження, екологічного ризику з урахуванням еколого-економічних збитків;—

облік/спостереження, аналіз, оцінка і прогноз поточного стану навколишнього природного середовища;—

оперативний контроль та координування суб'єктів екологічного управління (державних і місцевих органів управління, підприємств, установ і організацій);—

коротко-, середньо- та довгострокове планування і здійснення запобіжних заходів, встановлення пріоритетних напрямків екологічної політики.

Ефективність виконання процедур прийняття рішень щодо вказаних функціональних завдань наштовхується на подолання трьох головних груп

бар'єрів:—

загальноуправлінського, пов'язаного з не- розробленістю загальних проблем екологічного управління з точки зору теорії менеджменту формальними організаціями;—

загальноекологічного, пов'язаного з вирішенням власних, передусім загальносистемних питань екології як "фундаментальної" природничої науки;—

інформаційного, пов'язаного з протиріччям між обсягом необхідної інформації для управління сучасними природно-територіальними комплексами.

Дана робота присвячена розглядові питань, пов' язаних з інформаційним бар'єром, який, на нашу думку, є найбільш визначальним у сучасних умовах розвитку екологічної політики України. Аналіз показує, що процес прийняття управлінських рішень вимагає опрацювання значних масивів еколого-технічних, соціально-демографічних та фінансово-економічних інформаційних ресурсів.

Традиційні технології зорієнтовані переважно на ринкові бізнес-правила і дозволяють опрацьовувати тільки структуровані дані, що організовані в бази даних. Вказані технології не відповідають сучасним вимогам щодо обробки просторово-координованих даних, якими за своїм походженням та властивостями є більшість екологічних