Наприклад, сегмент "Гідрографія" може включати в себе як природні поверхневі об'єкти (річки, протоки, струмки, озера тощо), так і штучно створені людиною (водосховища, канали, стави). Загалом кількість і види таких сегментів необмежені і залежать від конкретної реалізації екологічної ГІС [3].

Розглянемо на прикладі однієї з предметних областей екологічного управління, наприклад, ПО "ВИКИДИ", переваги та можливості, які надають ГІС-технологогії кінцевим користувачам у галузі екологічного управління. Об'єктом управління в даному разі виступає одне з найдинамічніших природних середовищ — атмосферне повітря, суб'єктом:—

стаціонарні (промислові) та пересувні (транспортні) джерела емісії забруднюючих речовин. Як відомо, головне завдання, яке має найважливіше практичне значення в управлінні якістю атмосферного повітря на регіональному та локальному рівні, зводиться до визначення обсягу емісії забруднюючих речовин, за якого допустимий небезпечний вплив на стан приземного шару не перевищував би рівня гранично-допустимої концентрації для населених місць (ГДКН.м.) на відстані, яка не перевищує розміру певної санітарно-захисної зони (СЗЗ).

Для вирішення цього завдання протягом останніх років успішно застосовуються моделі розрахункового визначення рівня приземної концентрації забруднюючих речовин від стаціонарних промислових викидів, які загалом ґрунтуються на методиці "ОНД-86" [4]. Вказана методика реалізована у вигляді уніфікованих програмних пакетів, рекомендованих Мінекобезпеки України до використання при розробці розділу "Оцінка впливу на навколишнє природне середовище" проектно-технічної документації та проектів нормативів гранично допустимих викидів. В залежності від вихідних даних та цілей на її основі можна робити як короткострокові, так і довгострокові прогнози залежності якості атмосферного повітря від обсягу викидів промисловими джерелами емісії. За деяких припущень [5] дану модель можна застосовувати і для визначення впливу від пересувних (транспортних) джерел викиду забруднюючих речовин. Ще кілька років тому значна вартість потужних апаратно-технічних засобів не дозволяла агрегу- вати дані щодо джерел викиду об'єктів техногенного екологічного ризику (ОТЕР) у межах певного населеного пункту чи території.

На практичному рівні це призвело до застосування розрахункових програм стосовно джерел емісії тільки певного окремого об'єкта без урахування впливу з боку джерел інших ОТЕР, які його оточують. В сучасних умовах реструктуризації всіх секторів економіки і поділу великих ОТЕР на дрібніші така практика стає неприпустимою і перешкоджає комплексній оцінці впливу на стан повітряного басейну в межах певної території (ОТЕР — промвузол — населений пункт — регіон). Розвиток апаратно-технічних засобів, який став особливо сприятливим останнім часом, дозволяє перейти до розв'язання цієї задачі на основі ГІС-технологій [6].

Першим кроком при створенні інформаційно- аналітичної геоінформаційної системи призначеної підтримки прийняття рішень у галузі управління якістю атмосферного повітря є визначення концептуальних вимог до неї. Наведемо головні, на нашу думку, вимоги:—

повна відповідність нормативно-правовому полю;—

відповідність стандартам промислових інформаційних систем, у т. ч. форматам збереження та обробки даних;—

ефективність при оцінці відношення ціна / продуктивність;—

зручність у користуванні, ефективне використання наявної апаратно-технічної бази та програмного середовища.

Виконання деяких з вищевказаних вимог можливе лише при застосуванні як базового одного з комерційних ГІС-пакетів. Практика показує доцільність і ефективність розробки на їхній основі автоматизованих робочих місць, адаптованих до виконання конкретних задач і функцій щодо обробки (формування, модифікації, аналізу, моделювання, відображення) і представлення інформації в зручному для користувача вигляді. Досить ефективним постає, на наш погляд, шлях створення модульних систем, які могли б використовувати інформаційні ресурси з інших 110, наприклад, для визначення впливу промислових викидів на екосистеми об'єктів природно-заповідного фонду чи поверхневих водних об'єктів. Окремим важливим завданням при створенні інформаційно-аналітичних систем постає завдання визначення оптимальної кількості та якості необхідних інформаційних ресурсів. Загалом інформаційні ресурси можна поділити на два типи: базові та інформаційно-довідкові. Як правило, до базових відносять ті, наявність яких критично необхідна і які безпосередньо використовуються у процесі прийняття рішень. До інформаційно довідкових відносять ті, які дозволяють краще зрозуміти й інтерпретувати управлінське рішення та його результати. Аналіз показав, що базові, наприклад, для ПО "ВИКИДИ", складаються з понад 50 показників. Їх доцільно в свою чергу згрупувати за семантичними ознаками і віднести до одного з чотирьох сегментів:

рельєф та метеорологічні умови території, характеристика ОТЕР як суб'єкта економічної діяльності, стаціонарні джерела викиду, їх параметри, склад та обсяг викидів, забруднюючі речовини та групи їхньої сумативної дії. Кількість сегментів інформаційно-довідкових даних може значно коливатися але, на наш погляд, доцільно мати такі сегменти: політико-адміністративний устрій, антропогене навантаження (забудова, транспорт, землекористування тощо), гідрографічна сітка та рослинний покрив.

Інтеграція базового комерційного ГІС-пакета з відповідними специфічними для кожної ПО екологічного управління розрахунково-аналітичними програмними пакетами дозволяє отримати