Глиистий залишок | 23,0 | 30,5 | 15,1 | 11,0

При видоботку калійних солей на шахті «Калуш» проходят змін геологічного середовища під дією навантажень від порід, що залягають вище.

Проходить деформація та руйнування між камерних ціликів, утворення зон тріщинуватості і розшарування у водозахисній надсолевій товщі. Деформування між камерних ціликів і руйнування покрівлі викликають процес зсуву, який охоплює товщу порід над виробленим простором.

В процесі осідання земної поверхні в межах мульд зсуву змінюються властивості порід у зонах аерації і насичення, швидкості і модулі підземного і поверхневого стоку, напрям руху вод у верхніх частинах зони активного водообміну, умови живлення і розвантаження підземних вод. Процес осідання супроводжується зменшенням глибини залягання рівня ґрунтових вод. В залежності від природи залягання рівня ґрунтових вод, в межах мульд зсуву розвиваються процеси підтоплення, заболочування і затоплення земель. На Калуш-Голинському родовищі, яке характеризується неглибоким заляганням ґрунтових вод (2-5 м) широко розвинулися згадані процеси. Так в межах відпрацьованої шахти «Калуш» на Північній сильвінітовій ділянці утворилось озеро площею 20 га і глибиною 4,5 м, а на Хотинській – водоймище глибиною 2 м і площею 2 га.

Значний вплив на геологічне середовище має відкритий спосіб розробки калійних родовищ, який ведеться і досі. Вперше у вітчизняній практиці він здійснений на Домбровському кар’єрі. Порушення природного стану геологічного середовища викликається тут інтенсивним дренажем підземних вод при водовідливі, а також постійним ростом на поверхні землі відвалів з легкорозчинним розкривними породами, а також акумулюючих басейнів.

Осушення кар’єру спочатку проводилося з допомогою розсолопонижуючих свердловин, що викликало інтенсивний розвиток соляного карсту, провалів у породах ГГШ і змішування прісних вод гравітаційних галькових відкладів з надсолевим розсолами і збільшення мінералізації підземних вод.

Розвиток соляного карсту і прогресуюче засолення підземних вод продовжувалося аж до його осушення кільцевою дренажною траншеєю. Щорічне виснаження основного водоносного горизонту гравійно-галькових відкладів складає 2 млн. М3.

Відкрита розробка приводить в основному до змін природного стану зовнішньої зони геологічного середовища, а підземна – внутрішньої і зовнішньої.

В залежності від способу переробки калійних руд галі тонів відходи складають на поверхні землі у вигляді териконів-солевідвалів, шлами – у хвостосховища і шламосховища. При відкритій розробці розкривні соленосні породи складають у відвали, а розсоли вилуговування атмосферними опадами соляних уступів відвалів розміщують у акумулюючі басейни.

В межах гірничого відводу рудника «Калуш» виникла проблема ліквідації понад 3 млн. м3 вироблених пустот. Для вирішення проблем був прийнятий спосіб заповнення пустот розсолом. Результати регульованого затоплення шахти «Калуш» розсолом показують що суттєво знизилася активність просідання земної поверхні і розвитку карстових провалів над гірничими виробками.

Система контролю за рудником «Калуш» повинна базуватися на використанні комплексу геофізичних, геодезичних, геохімічних, гідрогеологічних та гідрохімічних спостережень та формуванні баз для складання постійно діючої моделі території відповідно до масштабу 1:10 000.

обмежена Войнилівською височиною. Складається головним чином із алювіальних відкладів.

Калуш розташований в межах Передкарпатської низовини. Територія міста займає південно-західний схил примикаючої до неї з північного заходу Калуської котловини. Як Калуська котловина, так і Войнилівська висота є лівобережними терасами стародавньої ріки Лімниці.

Друга тераса з чітко вираженим у рельєфі уступом переходить у третю і четверту тераси, загальна ширина яких становить більше 10 км. Найбільш розширена частина третьої та четвертої терас, обрамлена висотами, отримала назву Калуської котловини або Калуської рівнини. Войнилівська висота характеризується яружно-балочним рельєфом, а інша частина описуваної території, в тому числі й Калуська котловина - акумулятивно-рівнинним . рельєфом. Гідрографічна мережа в межах міста представлена річками, що течуть у східному та північно-східному напрямках. По другій терасі протікає , р.Млинівка, в межах Калуської котловини, по третій та четвертій терасах - річка Сівка та її лівобережні притоки: рр. Кропивник, Фрунилів, Болохівка та .струмок Сапогів. Річка Сівка, протікаючи в східному напрямку, в межах міста )є свій напрямок на північний схід та тече далі вздовж північно-західного рйсилу Войнилівської височини, впадаючи в ріку Дністер.

Розвиток зсувних процесів в межах території Передкарпаття характеризує еволюцію рельєфу. При цьому середовищем розвитку зсувного процесу є корінні глини міоценового віку та їх кора вивітрювання. Основними умовами зсувного процесу є ерозійно-денудаційні процеси в рамках геосистем шлоководотоки з різкою тенденцією розвитку ерозії.

Умови та фактори зсувного процесу визначаються геологічною будовою яергетичними параметрами рельєфу.

В структурно-тектонічному відношенні досліджувана територія знаходиться в межах Самбірської зони Передкарпатського прогину. Переважають лінійні розломи, які сформувалися внаслідок насування Складчастих Карпат на прогин. Структурно-тектонічні умови в цілому контролюють характер рельєфу та гідросітки. (11).

Небезпечні геологічні процеси, які проходять у межах досліджуваної території, насамперед пов'язані з господарською діяльністю людини - карст, зсуви та ін.

На гідрогеологічні умови території досліджень впливає наявність двох водоносних горизонтів (ґрунтові води і водоносний горизонт, зв'язаний із алювіальними породами).

В режимі природно-історичного розвитку рельєфу, схилу та, водороздільної поверхні сформувалися умови граничної рівноваги, які забезпечували певну стійкість схилів. Техногенна діяльність виражена в кар'єрній розробці родовища глин, вона привела до розвитку зсувів (Височанка та Студінка).

В межах ділянки «Височанка» розвиток зсуву відбувся за рахунок ..постійної техногенної підрізки схилу, що створило сприятливі умови для активізації. За механізмом даний зсув відноситься до складних комбінованих зсувів структурно-пластичного типу. Формування техногенного зсуву зв'язано в першу чергу з техногенно обумовленою зміною гідрогеологічного режиму. При деталізації умови формування зсуву встановлено, що його механізм контролюється надлишковим напором у зв'язку із ліквідацією шляхів дренування підземних вод. Виникла ситуація, при якій сформовані ділянки з локальним напором більше 10м.

Морфологічні особливості