Динаміка зсувного процесу обумовлена наявністю кількох фаз.

Перша фаза - це формування стінки зриву після деформації лесовидних суглинків. Сформувалась суцільна смуга зсувних блоків, які перекрили водоносний горизонт і не дали можливості розвантажуватись підземним водам. В наслідок цього виникла вузька зона, в межах якої активна фаза розвитку зсуву повторювалась. Таким чином, був сформований активний зсув, розвиток якого продовжується.

Друга і третя фаза обумовили механізм формування як зсувного рельєфу, ж так і розвитку ослаблених зон (особливо в межах стінки зриву). Ці ослаблені зони, постійно розвиваючись, призводили до руйнування зсувом призсувного плато, що викликало загрозу деформації інженерних споруд і комунікацій. Морфологічно в межах зсувонебезпечної території виділяється декілька зон (знизу вгору по схилу) - перша зона відповідає нижній, відпрацьованій частині кар'єру, де зсувні маси переформовані внаслідок довготривалої дії техногенних факторів. В границях цієї зони вище двох безстічних понижень чітко виділяються три зсувні тераси, які сформувались стадійно у зв'язку із різними за тривалістю та інтенсивністю фазами активізації зсувного процесу. Середня крутизна схилу в межах цієї зони складає від 6-8 до 10-14°. Тіло зсуву розбите чисельними тріщинами розтягнення. При зволоженні порід тріщини сильно руйнуються за рахунок поглинання вологи зсувними масами. При відсутності в на протязі трьох-п'яти днів тріщини висихають.

Другу зону формування активного зсуву встановлено в межах схилу, прилягає до стінки зриву та території розвитку нових блоків. В межах цієї морфологічно чітко простежуються четверта та п'ята зсувні тераси, що обумовлюють формування та розроблення досить крупних блоків.

Одним із засобів ефективної стабілізації зсувного процесу в межах струмків може бути лісомеліорація.

2.3 Гідрогеологічні процеси

В межах Калуської котловини підземні води приурочені головним чином до покривних суглинків, гравійно-галткових відкладів і порід гіпсо-глинистої шапки (11Ш).

До гравійно-галькових відкладів належить основний водоносний горизонт, який має повсюдне поширення. Водоносний горизонт на великій площі володіє напором, що зумовлений низькою водопроникністю покривних суглинків. Максимальні величини напорів характерні на ділянках із найбільшою потужністю суглинків і досягають 5 м.

Води цього горизонту, не зачеплені техногенними факторами, в основному прісні з мінералізацією 0,2 - 1,0 г/л. Прісні води широко розповсюджені в межах Завадської і Войнилівської висот, на північній і північно-східній площах Калуської котловини, а також у басейні ріки Лімниця. Солонуваті води розповсюджені в південній і північно-західній частинах Калуської котловини і належать до долини рік Сівка і Кропивник. Ґрунтові води мають гідравлічнний зв'язок із надсолевими розсолами порід ГТШ. На локальних ділянках внаслідок розвантаження високомінералізованих надсолевих розсолів мінералізація ґрунтових вод у нижній частині досягає 10 - 45 г/л і більше.

За переважаючими компонентами прісні води переважно гідрокарбонатно-хлоридні кальцієво-натрієві, рідше - хлоридно-гідрокар-брнатні натрієво-кальцієві. Тип вод сульфатний або хлоридний, рідше -гідрокарбонатний. Мінералізовані води за переважаючими компонентами хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, рідше - хлоридно-натрієві з відносно підвищеним вмістом сульфат-іону і іону магнію. Тип вод хлоридний або сульфатний.

Живлення водоносного горизонту галькових відкладів здійснюється за рахунок атмосферних опадів. Крім цього, запаси піземних вод галькового горизонту поповнюються і за рахунок поверхневих вод у період проходженняповені на річках і потічках. Розвантаження ґрунтових вод здійснюється пере-важно в напрямку загального стоку.

Значним чином на гідрохімічний і гідродинамічний режим ґрунтових вод впливає відкритий спосіб розробки калійних солей, вперше у вітчизняній практиці здійснений на Калуш-Голинському родовищі з 1967 року (Дом- бровський кар'єр). Порушення природного стану геологічного середовища викликається тут інтенсивним дренажем підземних вод при водовідливі, а також постійним ростом на поверхні землі відвалів із легкорозчинними розкривними породами, а також акумулюючих басейнів.

Суттєвий вплив на якість вод здійснювало осушення кар'єру за допомогою водо- і розсолопонижуючих свердловин. Цей спосіб викликав інтенсивний розвиток соляного карсту, провалів у породах ГГШ і змішування прісних вод гравійно-галькових відкладів із надсолевими розсолами, внаслідок чого мінералізація підземних вод алювіального водоносного горизонту за рік збільшилась до 16 - 19 г/л. Карстові процеси розвивались не тільки безпосередньо в кар'єрі, але й за межами його, де формувалися карстові канали, овнення їх вищезалягаючими відкладами призводило до просідання земної поверхні.

Розвиток соляного карсту навколо кар’єру і прогресуюче засолення підземних вод продовжувалося аж до осушення кар’єру кільцевою дренажною траншеєю, за допомогою якої перехоплювались підземні води гравійно-галькових відкладів. Крім позитивної ролі дренажна траншея відіграє також негативну, так як осушує навколишню територію.

Через днище акумулюючого басейну, в який відкачуються розсоли із кар’єру, в кільцеву дренажну траншею проходить прорив розсолів. Загальний притік розсолів складає ~1,5 м3/год при мінералізації 58,6 - 86,2 г/л, утворився ореол засолення №3 (додаток А).

Вскритні породи кар'єру, які складаються у відвали, представлені в основному легкорозчинними соленосними глинами, піщано-глинистими соленосними брекчіями і глинистою кам'яною сіллю. В засоленні поверхневих і підземних вод беруть участь 3 групи розсолів, які формуються в тілі солевідвалу: розсоли вилуговування, розсоли конденсаційного походження і розсоли, які утворилися внаслідок ущільнення порід. Для збору розсолів до солевідвалів з півдня і півночі проведені дві канавки глибиною 1 м. Розсоли з канавок поступають у ємність, звідки відкачуються в акумулюючий басейн. Однак, значна частина розсолів поступає в дренажну траншею.

Мінералізація розсолів у дренажній траншеї доходить до 90,3 г/л. В ній розсоли змішуються з водами і поступають у водозбірник з мінералізацією 20-

37 г/л. З водозбірника води відкачуються за межі траншеї, а далі -