Найбільш поширеними у Калуському районі є дерново-підзолисті глеєві ґрунти. Вони пов'язані з плакорними і пологосхиловими місцевостями, на яких утруднений або зовсім відсутній поверхневий стік вод, внаслідок чого ці ґрунти повністю або поверхнево оглеєні.

Ґрунтоутворюючими породами для дерново-підзолистих глеєвих ґрунтів іули давньоалювіальні переважно безкарбонатні суглинки та легкі глини, принесені сюди карпатськими ріками.

Характерна риса цих ґрунтів - чітка диференціація на горизонти за підзолистим типом. Гумусово-елювіальний горизонт у них безструктурний, світло-сірого кольору і має різну глибину (від 1 - 2 до 20 - 25 см ) залежно від ступеня вираження підзолистого процесу. Елювіальний горизонт бідний на мулувату фракцію, містить велику кількість диоксиду кремнію, має світло-попелястий колір і теж безструктурний. Чітко виражений ілювіальний горизонт, характерний темно-бурим забарвленням, великою щільністю, призматичною структурою, інтенсивним новоутворенням мінералів, особливо окисів та заліза. Він в'язкий, липкий, здатний до набухання. Глибина його дуже різна: від 20 - 30 до 70 - 80 см. За ілювіальним горизонтом іде неглибокий перехідний горизонт, під яким залягає материнська порода.

В умовах рівнинного рельєфу і надмірного зволоження за наявності рговодонепроникливого ілювіального горизонту ґрунти ці надто зволожені та оглеєні. Це негативно відбивається на їх фізико-хімічних властиво стях і знижує родючість.

Фізико-хімічні аналізи свідчать про їх глибоку вилугованість, бідність основами і валовими запасами поживних елементів. Усі дерново-підзолисті глеєві ґрунти бідні на перегній (1,0 - 2,5 %), який скупчений у верхньому (10 -20 см) горизонті. Вміст гумусу пов'язаний із механічним складом і ступенем опідзолення: чим важчий механічний склад і слабше опідзолення, тим більше гумусу.

Фізичні властивості дерново-підзолистих глеєвих ґрунтів погані. Вони, як правило, безструктурні, часто брилуваті. Водно-повітряний режим їх незадовільний. Перенасичення вологою спричинює до різкого зменшення ґрунтового повітря, що негативно впливає на ґрунтові мікроорганізми і кореневу систему рослин. Ґрунти бідні на рухомі форми поживних речовин, особливо на фосфор і калій.

Поліпшити їх властивість і підвищити родючість можна осушенням за допомогою гончарного або кротовинного дренажу, вапнування або гіпсування, внесення підвищених доз органічних та фізіологічно лужних мінеральних добрив.

Лучні ґрунти утворились під лучною трав'янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого (2 - 3 м) стояння рівня ґрунтових вод. Лучні ґрунти потрапляють під вплив тривалого затоплення повеневими і паводковими водами. Ґрунтоутворення тут ускладнюється акумуляцією алювіального матеріалу.

У місцях, де відбувається нашарування делювію та елювію, вони шаруваті. Мають добре розвинений, але погано диференційований профіль. Гумосовий горизонт сягає глибини 20 - 40 см. Він темно-сірого кольору, дрібно-зернистої структури, ущільнений.

Глибини 60-100 см простягається перехідний горизонт темно-сірого кольору з буроватим відтінком, горіхоподібної структури, вологий, ущільнений, у нижній частині слабко оглеєний. Нижче залягає оглеєна материнська порода-алювіальні відклади різного механічного складу, часто шаруваті.

Лучно-болотні ґрунти залягають в днищах балок і заплавах річок і потоків. Формування їх відбувається в умовах постійнвго надмірного зволоження ґрунтовими і поверхневими водами.

Ґрунтові води залягають на глибині 0,5 - 1,5 м. У зв'язку з цим у них повністю оглеєний перехідний горизонт. Мають високу потенціальну родючість. У верхньому горизонті вони містять в середньому 5,3 % гумусу, часто до 8 %. Реакція ґрунтового розчину слабокисла, гідролітична кислотність невисока.

Болотні ґрунти займають найбільш низькі рівні заплав та днищ балок. Утворились вони в умовах постійного перезволоження неглибоко (0,3 - 0,6 м) залягаючими ґрунтовими водами, внаслідок чого весь їх профіль має виразні ознаки оглеєння.

Дернові - це слаборозвинені ґрунти прирічкових частин заплав, які складені наймолодшим сучасним алювієм, слабозадерновані піски, дернові опідзолені грунти на спадистих та крутих схилах. (16)

Контроль за санітарним станом ґрунтів із застосуванням лабораторних досліджень проводиться Калуською районною санепідемстанцією.

Основними джерелами забруднення ґрунтів є побутові відходи - сміття та нечистоти. При перевантаженні відходами окислювальні процеси в ґрунті змінюються відновними, в результаті чого починається гниття відходів. З побутовим сміттям в ґрунт поступає багато хімічних сполук: інсектициди, поверхнево активні миючі засоби - детергенти та ін.

Ґрунті має епідеміологічне значення і є джерелом можливого забруднення атмосферного повітря і води.

В складі стічних вод виробництва наявні луги, кислоти, синтетичні органічні сполуки - детергенти, інсектициди, солі важких металів. При використанні в сільському господарстві стічних вод міста ґрунті полів зрошення збагачується рядом стійких до біогеохімічного окисленя сполук.

Стічні води промислових підприємств, що містять токсичні речовини або стійкі хімічні забруднення органічного походження, ще небезпечніші для ґрунтів. Посиленого контролю вимагає використання осадів стічних вод в якості добрив. Вони містять вищі концентрації забруднень, як стічні води.

Джерелом забруднення ґрунту є також хімічні засоби захисту рослин -пестициди - стійкі добре мігруючі забрудники ґрунту.

Також забрудником ґрунту є промислові викиди в атмосферне повітря. Навколо підприємств, в технологічному процесі яких застосовуються хімічні речовини, грунті інтенсивно забруднюється сполуками цих елементів на відстань 3 - 5 км і більше.

Інформація про наявність відходів підприємств Калуша, їх утворення, розміщення, зберігання наведена у таблицях 2.3, 2.4, додатку Б.

Таблиця 2.3 - Наявність токсичних відходів у сховищах організованного складування (поховання) на 1 січня 1999 року, в тоннах

Назва | Всього | В тому числі

І класу небезпеки | ІІ класу небезпеки | ІІІ класу небезпеки

Область | 4012624,5 |