Встановлення ГДК шкідливих речовин у різних середовищах як основи нормування – дуже складне і відповідальне завдання. Останнім часом стало відомо, що визначення ГДК окремо взятого забруднювача, особливо, коли його концентрації близькі до умовної норми або дещо перевищують її, не дає об’єктивного уявлення про його можливу шкоду для здоров’я [2]. Чим далі більше накопичується даних про те, як близька до норми концентрація кількох шкідливих речовин (кожної окремо), скупчившись в середовищі, стає небезпечною. Це так званий ефект підсумування негативного впливу, або ефект синергізму. Виявлено, наприклад, що підсилюють шкідливий вплив на здоров’я людей не тільки окремі хімічні елементи чи сполуки, коли вони містять разом у воді, їжі, повітрі, а й коли поєднуюється дії пестицидів та радіації, радіації і шумів тощо. Крім того, великий вплив має рухливість хімічних елементів у середовищі, їхня активність, здатність вступати в сполуки, засвоюватись організмами і виводяться дією діоксину азоту, фенолу, парів сірчаної кислоти[21].

У хімічному плані міське середовище забруднене через повітря,воду і грунт. Перш за все урбанізація діє на людину через забрудненість повітря. Головний забруднювач у містах-це пил[10].

По-перше,забрудненість пилом впливає на термічний режим повітряного басейну міського середовища. Майже усі міста,незалежно від їх топографії і розмірів,представляють собою джерела перегрітого повітря. З ефектом гарячих островів пов’язано локальне збільшення інтенсивності циркуляції конвекційних потоків повітря. Одночасно зменшується горизонтальний рух повітряних мас. У містах тумани бувають в 2-5 разів частіше,кількість опадів на 5-10% більше,ніж у сільській місцевості. Запиленість повітря,створюючи типову міську імлу,зменшує видимість у горизонтальному напрямку на 80-90%. Інтенсивне забруднення повітря почалося з концентрацією виробництва і ростом населення міст вже у ХІХ столітті,а у ХХ столітті воно перетвори –лося на тривожну,гігієнічну проблему[14].

Одним із головних забруднювачів повітря міст є сполуки сірки. Сірчаний газ надходить в атмосферу з топок де спалюють вугілля і нафту, із заводів по виробництву сірчаної кислоти,лаків,фарб. Важливими забруднювачами повітря є також оксиданти, які обумовлюють виникнення смогу. Таке виникнення пояснюється реакцією між оксидами азоту і вуглеводнями, які надходять в атмосферу з відпрацьованими газами автомобільних двигунів. Ця реакція особливо інтенсивна при яскравому сонячному світлі.

Дуже небезпечними є ненасичені (олефінові) вуглеводні. Так,етилен негативно впливає на рослини,викликаючи симптоми їх раннього старіння, пригнічення росту, втрату квітів та плодів[13].

Раціональний процес урбанізації передбачає додержання принципів раціонального користування міськими землями, обмеження надмірного розширення території міст за рахунок вилучення під забудову приміських земель сільськогосподарського призначення. Мова йде про раціональне співвідношення природної та штучної підстилаючої поверхні, тобто про екологічну рівновагу. Чим більше у місті не повинна втрачати родючість, бо це оточуюче середовище. Земля міст не повинна втрачати родючість, бо це необхідно не тільки для одержання сільськогосподарської продукції, але й для введення зеленого будівництва, для природного оздоровчого лісового господарства[23].

На жаль, якість міських земель, включаючи і приміську зелену зону, постійно погіршується. Грунт урбанізованих територій підлягає тим же негативними впливам, що і повітря і гідросфера. Хоч грунт і має деякі здатності до біологічного самоочищення, порушення цього механізму самоочищення у результаті її перевантаження веде до деградації[2].

Насипні грунти мають ще одну негативну властивість – вони містять значну кількість будівельного сміття. Особливо це стосується парків, скверів та бульварів, створених на місці середньовічних оборонних стін, а також у зруйнованих війною кварталах. Деколи будівельники заривають будівельні залишки під час планування та благоустрою території: грунти, змішані з будівельним сміттям, як правило, відзначаються високою дренажністю, що призводить до порушення гідрологічного режиму і погіршення живлення рослин[12].

Відомо, що грунт має буферні властивості і може нейтралізувати шкідливу дію деяких агентів. Але міські грунти в результаті багатовікової діяльності людини давно втратили цю здатність. При цьому об’єми комунальних відходів такі, що без спеціальних інженерних споруд не обійтися. Сьогодні у сміття потрапляють вироби з поліетилену, пляшки з-під миючих засобів, пакувальні пакети із синтетичних матеріалів, обривки покривної плівки, які не горять і не розкладаються мікроорганізмами[25].

Але об’єми побутових відходів, які різними шляхами вибирають з міських територій, набагато менші, ніж колосальні об’єми відходів теплових електростанцій і металооброблюваних заводів, відділів порожніх порід і рудників. Підраховано, що одного лише вугільного шлаку було викинуто на поверхню землі близько 18 млрд. т. Димучі терикони не тільки нагадують місяцевий ландшафт, але й отруюють повітря[20].

Ще одна суттєва проблема: місто поглинає колосальну кількість органічної маси, знятої з грунту, яка не повертається в нього у вигляді екскрементів, а спалюються на звалищах, нагромаджуються у вигляді смітникових гір, змиваються каналізаційними водами, чи піднімаються в атмосферу. Багато шкоди наносять парковим біоценозам спалювання листя, бо порушується основний геохімічний цикл – повернення поживних елементів у грунт, звідки вони поглинаються рослинами. У результаті порушується структура грунтового покриву[6].

Важче всього грунт справляється з рідинними твердими токсичними відходами. Внаслідок промислових викидів у грунті накопичується надлишкова кількість хімічних сполук, які згубно діють на організми людини і тварин. Це сполуки ртуті, миш’яку, міді, свинцю, фтору, марганцю тощо. Навколо промислових підприємств створюються зони, грунт яких дуже забруднений подібними елементами. Наприклад, у районі суперфосфатного і ртутного комбатів 1 кг грунту може містити 1,3-4,63 мг ртуті. В грунт попадають і так звані канцерогенні речовини, які викликають злоякісні утворення: сажа, продукти осмолення, нафтопродукти і т.п. Зараз можна з