Корисна дія мікробіологічних процесів у грунті понижується пестицидами і особливо хлорорганічними сполуками. Потрапивши в грунт, вони тривалий час не піддаються розкладанню[16].

Серед агротехнічних заходів найбільший вплив на загально екологічну ситуацію має меліорація. Раніше меліорація була пов’язана з необхідністю осушення заболочених земель. З одного боку, осушення покращувало продуктивність сільськогосподарських угідь і сприяло розширенню місць рекреації, а з другого – негативно вплинуло на водний баланс, привело до збідніння флори і фауни [18].

В умовах урбанізації постійно збільшується потреба у воді і постійно збільшуються викиди відпрацьованої води. Цей процес супроводжується постійним погіршенням якості води,якості водних джерел та зменшенням можливостей використання їх для пиття,культурно-побутових та рекреаційних потреб,для риборозведення,зрошування і навіть для промислових потреб. Тому можливості науково-технічного прогресу і покращення умов життя людей залежить від забезпечення достатньою кількістю прісної води [17].

Проблема загострюється тим,що основні зони споживання води не співпадають із зонами її наявності. На одного жителя Землі приходиться 12,9тис.м.куб. води на рік. У цілому ж за даними ООН сьогодні близько 1,3 млрд. чоловік не забезпечені питною водою ні в кількісному,ні в якісному відношенні [2].

Водні екосистеми-сусіди міських агломерацій,з давніх часів використовувалися для викидів побутових відходів. Біологічні можливості водних екосистем настільки великі,що до певної межі використовуючи кисень,розчинений у воді,самоочищаються від побутового сміття. Великою бідою водних екосистем стала їх евтрофікація,тобто надмірне збагачення їх поживними речовинами. Є природна та культурна евтрофікація. Проблема культурної евтрофікації має значення не тільки екологічне,але й естетичне. Поверхневі води мають значне естетичне та рекреаційне значення, а підземні-курортно-оздоровче [23].

У нашій країні проблема культурної евтрофікації водних екосистем стоїть достатньо гостро: забруднений Дніпровсько-Бузький басейн, прибережні води Чорного моря і все Азовське море. Тому необхідні подальші заходи, спрямовані не тільки на припинення забруднення водних екосистем,але й на їх оздоровлення. Забруднення води в межах великих міст робить неможливим купання у водоймищах. Риби та ракоподібні, виловлені у забрудненій воді, часто виявляються переносниками сальмонельозу, ботулізму, інфекційного гепатиту та тифозних захворювань. Все більш і більш нездорове середовище травмує населення великих міст. Кожне велике лихо, яке бє по ньому-шум, забруднення атмосфери, води, зникнення зелених просторів, самі по собі і кожне зокрема викликають певні органічні розладнання, але оскільки вони діють спільно,то їх результати багаторазово посилюються і роблять міське середовище небезпечним [5].

Звідси постійна втомлюваність, нервова депресія зловживання заспокійливими засобами, які в свою чергу примножують число нещасних випадків на вулиці та на роботі.

1.2.Чинники глобальної екологічної кризи

Повітряна оболонка Землі, її атмосфера є однією з найголовніших умов життя. Основними компонентами атмосфери є азот (78,084%), кисень (20,946), і аргон (0,934%),велике значення мають домішки таких газів, як вуглекислий газ, метан тощо. Крім того, атмосфера містить пари води, вміст яких коливається від 0,2% в приполярних районах до 3% поблизу екватора. Такий хімічний склад атмосфера мала не завжди. Первісна атмосфера Землі була схожа на атмосферу Венери, й складалася майже повністю з вуглекислого газу з домішками метану, аміаку тощо. Сьогоднішній киснево-азотний склад атмосфери є результатом життєдіяльності живих організмів. На Землі вже практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігає свою первісну чистоту та якість, а в деяких промислових центрах стан атмосфери став уже просто загрозливим для здоровя [2].

До чинників глобальної екологічної кризи належать:

-парниковий ефект

-озонові діри

-кислотні опади

-смог

Клімат планети стрімко змінюється, і дедалі частіше говорять про явище парникового ефекту. Взагалі існує явище природного парникового ефекту – природна властивість атмосфери Землі утримувати теплове випромінювання земної поверхні, зумовлене наявністю в ній вуглекислого газу. Якби не існувало цього ефекту, то середня температура земної поверхні не перевищувала б – 6 – 18?С, реально ж на даний момент вона сягає +15?С[11] .

Безумовно, найважливішим із парникових газів є СО2 . Його основне джерело – процеси спалювання органічного палива (вугілля, газу, нафти, горючих сланців, деревини). За рахунок цього в атмосферу попадає до 80% СО2. Наступним за внеском у парниковий ефект є метан (СН4) та оксид азоту (N2О). Концентрація обох газів пояснюється як природними, так і антропогенними причинами. Так, природним джерелом СН4 є перезволожені грунти, в яких відбуваються процеси анаеробного розкладу. Людина додала свої джерела: добування та транспортування природного газу, спалювання біомаси тощо [12].

До природних джерел викидів NО2 в атмосферу відносять океан і грунти. Антропогенна складова пов’язана із спалюванням палива і біомаси, вимивання азотних добрив. Щоб запобігти подальшому забрудненню повітряного басейна, укладено Кіотський протокол (1997р.) про обмеження емісії парникових газів до 2012 року порівняно з 1990р. на 5,2%. Зменшення вмісту таких парникових азів, як метан і водень сприяють спонтанні мікробіологічні процеси їх окислення[14]

Як відомо, озонова оболонка слугує своєрідним щитом, який захищає людей та інші живі організми на Землі від жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця. Основними хімічними речовинами, які руйнують озоновий шар стратосфери, є фреони – сполуки класу хлор-, фтор-, бром вуглеводні та гази: азот, метан тощо. Згідно з Монреальським протоколом (1987.), 36 країн світу взяли на себе забовязання на 26% скоротити викиди найнебезпечніших фреонів [21].

Проте досягнення зниження емісії фреонів, на жаль, поки що не є відчутним. Терміном «озонова діра» названо зону