Можна виділити два типи мікрокосмів: 1)вмонтовані – взяті безпосередньо в природі з різних місцезростань і подалі поміщені в пляшки (або інші ємності); 2)гнотобіотичні – системи, які містять комбінацію видів, створену експериментатором за власним бажанням. Перші вмонтовані та гнотобіотичні мікрокосми були створені з використанням мікроорганізмів. При цьому вмонтовані мікроекосистеми створювалися шляхом багатократного засіву культурального середовища пробами з різних місцезростань [20].
Системи першого типу-це, по суті,”демонтована” або “спрощена” природа, зведена до тих мікроорганізмів, які можуть тривалий час підтримуватись і функціонувати в умовах вибраної експериментатором посудини, культурального середовища, освітленості та температури. Такі системи, переважно імітують якісь певні природні ситуації.
Одна з проблем, яка виникає при роботі з такими похідними системами, полягає в тому, що важко визначити їх точний видовий склад, особливо склад бактерій. Початок використанню в екології похідних або “множинних” систем поклали праці Г.Одума та його учнів Ч. Хоскінса та Р. Бейерса в 60-х роках ХХ століття [19].
При другому підході, шляхом добору первісно ізольованих і ретельно вивчених компонентів, створюється система з відомим складом. Одержані при цьому культури часто називають гнотобіотичними, оскільки тут точно відомий складі навіть те, присутні чи відсутні бактерії. Гнотобіотичні культури раніше використовували, в основному, для вивчення живлення, біохімії та інших аспектів життя окремих видів і штамів або для вивчення взаємодії двох видів. Проте пізніше екологи почали експериментувати з більш складними поліаксенічними культурами в пошуках шляхів побудови автономних екосистем [12].
Ці два протилежних підходи до створення лабораторних мікроекосистем паралельні двом давно існуючим підходам (холі стичному та мерологічному) екологів до вивчення озер та інших великих більших систем, які існують у природі [2].
І лабораторні, і поза лабораторні модельні екосистеми корисні для приблизної або попередньої оцінки впливу забруднювачів чи інших експериментальних впливів, пов’язаних з діяльністю людини. Було з’ясовано,що нафта, введена в морські мезокосми з метою моделювання помірного її розливу, більш токсична для консументів, ніж для продуцентів. Внаслідок цього через зменшення чисельності зоопланктону та послаблення його тиску на фітопланктон зростає чисельність останнього [18
Розділ 3
З результатів досліджень видно,що найбільших змін в морфолого-анатомічній будові зазнав сіянець,який поливали кислотою з рН=2.Кислота виявила інгібуючу здатність внаслідок чого порушилось співвідношення
хлорофілу a до хлорофілу b.Як результат значне збільшення вмісту каротиноїдів у хвоїнках ,припинення росту і розвитку всього рослинного організму.. Потрапляючи на поверхню грунту,кислотні дощі викликають серйозні зміни:збільшують загальну кислотність грунту,вилуговують кальцій,магній,калій,зв’язують фосфор,підвищують токсичність важких металів,що призводить до зниження толерантності рослин до хвороб і більш сильного враження шкідниками,зупиняється засвоєння нітрогену,вповільнюється ріст і,нарешті,наступає загибель
Таблиця 3.1
Розрахунок чутливості Pinus syllvestrius до впливу кислотних опадів.
№ п/п | Тест - ознака | ph =2 | ph =4 | дистил.вода
1. | Всихання листків | 3 | 1 | 0
2. | Всихання стовбурів | 0 | 0 | 0
3. | Пліснявіння бруньок | 2 | 1 | 0
4. | Пліснявіння листків | 1 | 0 | 0
5. | Верхівкові некрози | 0 | 1 | 0
6. | Точкові некрози | 3 | 2 | 0
7. | Плямисті некрози | 1 | 2 | 0
8. | Крайові некрози | 4 | 2 | 0
Рівні прояву тест-ознаки:
0%-0(відсутня);
1-25%-1(низький);
26-50%-2(середній);
51-75%-3(високий);
76-100%-4(дуже високий);
Список використаних джерел
1. Адаменко О.М. і ін. Основи екології. – Івано – Франківськ. – Полум’я-2000.- 234с.
2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник. – К.:Либідь, 1997. – 288с.
3. Бурша І. Ф., Пастернак В. П. Прогноз динаміки лісових ресурсів при антропогенних змінах довкілля // Науковий вісник Нац. Аграрного ун-ту. – К.: Нац. Аграрний ун-т. – Вип. 39, Лісівництво – 2001. – С.253-256.
4. Герінчук К. І. Природа Івано – Франківської області. – К.:Вища школа, 1973. – 160с.
5. Гетко Н. В. Растения в техногенной среде. – Минск: наука і техніка, 1989. – 208с.
6. Голубець М. А. Актуальні запитання екології. – К., 1998. – 155с.
7. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів, 1997. – 256с.
8. Ельжбетта Безак – Мазур, Тетяна Шендрік. Транскордонні проблеми токсикології довкілля. – Донецьк. – Г. П.«Інформаційно – аналітичний центр і Донбасінформ», - 2008. – 300с.
9. Клименко Л. П. «Техноекологія». Сімферополь. – «Таврія», - 2000. – 542с.
10. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М., Моніторинг довкілля. – К.: Академія – 2006. – 359с.
11. Корсак К. В., Коцаренко М. Я. Озонова діра – сигнал небезпеки. – К.: Знання, 1990. – 48с.
12. Кучерявий В. А. Урбоекологические основы фытомелыорации. Ч. І. Урбоекология. – М.: НТ «Информация», 1991. – 357с.
13. Кучерявий В. П. Екологія: Підручник. – Львів: Світ, 2001. – 500с.
14. Кучерявий В. П. Урбоекологія: Підручник. – Львів: Світ, 2001 – 440с.
15. Мусієнко М. М. Фізіологія рослин: Підручник. - К.: Либідь, 2005. – 808с.
16. Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник – К.: Либідь, 2004. – 376с.
17. Одум Ю. Екология в 2т. – М.: Мир, 1986. – 326с.
18. Потіш А. Ф., Медвідь В. Г., Гвоздецький О. Г., Козак З.Я. Екологія: основи теорія і практикум. Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – Львів: Новий світ – 2000, Магнолія плюс, 2003. – 296с.
19. Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 480с.
20. Руденко С. С., Костишин С. С., Ситнікова І. О. Штучні системи в екології: Начальний посібник для ВНЗ. – Чернівці: Рута, 2006. – 200с.
21.