У липні 1998, 2001 рр. катастрофічних зливових атмосферних опадів селевими потоками були зруйновані ділянки автошляхів і мостові переходи в долині р. Тиса і її приток затоплено і зруйновано частину присадиб у селах Тячівського району. Затоплено сільськогосподарські угіддя, фермерські господарські об'єкти.

Для всіх цих ділянок необхідно розробити селезахисні заходи, бо активізація селенебезпечних процесів можлива за будь-яких сприятливих умов.

На гірше змінили ситуацію масштабні повені 1998 та 2001 року: змінився режим ґрунтових вод, почастішали виробничі аварії, у кількох місцях на території Солотвино - нині селища міського типу - виникли величезні отвори-провалля глибиною в кілька десятків метрів, насоси перестали встигати відкачувати воду з шахтних глибин, а солоні озера різко зміліли. Обсяги видобутку солі значно зменшилися, Потрібні значні кошти на роботи зі стабілізації ситуації, з порятунку соляних копалень та лікувального комплексу, а грошей уряди, які змінювали один одного, не надавали. Активізувалися карстові процеси на території шахтних виробок. Провалля в урочищі Чорний Мочар в смт. Солотвино збільшилося в 10 разів і становить близько 1,2 млн. кубометрів, в районі колишньої шахти № 7 -близько 684 тис. кубометрів, що може призвести до людських жертв, оскільки в небезпечній зоні розташовано 329 будинків, де проживає близько 1000 жителів. Сюди також потрапляють об'єкти інфраструктури селища: дві школи, лікарня, мережа централізованого водопостачання та водовідведення,

Ту кількість води, яка знаходиться у підземеллі, майже неможливо відкачати. Тим більше, на думку науковців, відсмоктування ропи з шахти може призвести до погіршення ситуації. Фахівці зійшлися на одній думці: шахту № 8 необхідно консервувати. Чи можна врятувати шахту? Саме з цього питання розгорнулася дискусія. Адже консервація шахти тягне за собою ряд соціальних проблем: закриття алергологічних лікарень та самого солерудника.

ІІ Базова частина. Екологічне дослідження руйнування ландшафтів територій с.м.т. Солотвино Тячівського району

2.1 Фізико-географічна характеристика Тячівського району

Тячівський район, як територіальна одиниця, створений у 1946 році, розташований в південно-східній частині Закарпатської області. Протяжність його з півдня на північ 100 км, а зі сходу на захід 40 км, площа 1,8 тис.кв.км, що складає 14 % території області. Адміністративно-територіальний устрій складають 37 місцевих рад - міська, 5 селищних, 31 сільська. На їх території розташовані 62 населені пункти, з них 18 мають статус гірських.

Кліматичні і рельєфні умови в південних і північних частинах району істотно відрізняються. Умовно поділяються на три зони: низину, передгірську і гірську. Різниця у висоті над рівнем моря південних і північних населених пунктів становить більше 300 метрів.

Район багатий на мінеральні та геотермальні води. Понад 60 мінеральних джерел Тячівщини містять до 20 життєво необхідних для здоров'я людини мікроелементів. Особливо багаті металами високогірні джерела Усть-Чорної, Руської Мокрої, Великої Угольки, Тарасівки. Є джерела з вмістом дефіцитного в Закарпатті фтору (села Добрянське, Новоселиця) та йоду (Велика Уголька, Руська Мокра). Мінеральні води Тячівського району багаті на кремнієву кислоту. Це справжня аптека для профілактики та лікування цілої низки хвороб.

В селі Велика Уголька є закрита свердловина теплої мінеральної води, а в селі Теребля свердловина з геотермальною водою, де високий вміст кухонної солі.

Важливе місце в природних багатствах Тячівщини займає мармур, запаси якого становлять близько 800 тисяч кубічних метрів. В селі Новоселиця проходить видобування рожевого мармуру. Мармурові кар'єри відкрито також в селах Кричево, Угля, Вільхівські Лази, Ганичі.

В Ганичах виявлено значні запаси ліпаритових туфів, а в районі села Новоселиця запаси вапняку, що становлять понад 3 мільйони тонн.

В Солотвинському родовищі запаси солі складають біля 700 мільйонів тонн, її добування проходило тут ще у бронзовому віці, а завдяки великим її запасам були налагоджені дружні стосунки з Римською імперією, про що свідчать непоодинокі знахідки Римських монет у старих шахтах.

Тереблянське родовище розроблялось в кінці XVIII та на початку XX століть. Зараз воно на консервації. За кількістю населення, де мешкає 172,5 тисяч чоловік, район найбільший не лише на Закарпатті, а й на Україні в цілому серед сільських районів. На Тячівщині проживають представники 27 національностей. Більш компактно - румуни (19,3 тис.чоловік, тобто 10,6%), угорці (6,2 тис.чоловік 3,4%), та німці. Українці складають 135211 чоловік.

За структурою економічного розвитку район аграрно-промисловий. Працює 22 промислові підприємства, з них 9 лісової і деревообробної галузі, 8 харчової, 6 машинобудування і металообробки, та інші.

Населення району обслуговує понад 1300 діючих об'єктів торгівлі, побуту, виробничих структур усіх форм власності. Відкрито 6 цехів по розливу мінеральної води, 3 по виробництву макаронів, 45 пекарень, тощо.

Створено і успішно працюють колективне, 9 сільськогосподарських виробничих, 84 селянських (фермерських) та близько 50 тисяч індивідуальних господарств.

Освіта району представлена 76 державними загальноосвітніми школами, Солотвинською допоміжною школою та Буштинською гімназією інтернатами, з 2000 року в м. Тячів діє угорськомовний, а в смт Солотвино спеціалізований клас румуномовного ліцею. Молодь, яка вступає в життя, першу професію може здобути в 4 міжшкільних навчально-виробничих комбінатах та Усть-Чорнянській міжшкільній навчально-виробничій майстерні, Тячівському професійно-технічному училищі № 14. Середню спеціальну освіту надає Закарпатський машинобудівний технікум (с.м.т.Дубове).

Медичною допомогою населення забезпечують районна, сім дільничних лікарень, міська та 15 сільських лікарських амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 здоровпункти, тубдиспансер. Потужність