Саме такий висновок зробили фахівці управління надзвичайних ситуацій в Закарпатській області з огляду на процеси карстових утворень, які останнім часом лише прогресують. Про те, що подібні ексцеси можливі в даному районі, управління МНС України в Закарпатській області неодноразово попереджало місцеву владу, однак, питання й сьогодні цілком не вирішене. На зауваження фахівців ніхто не звернув уваги, й дозволи на забудову в районі солених озер таки почали видавати. За кілька років на берегах водоймищ мов гриби після дощу повиростали добротні приватні ресторани, бари, кафе, будинки відпочинку тощо. До того ж територія солених озер розташована в районі родовища кам'яної солі, що залягає поблизу поверхні землі у вигляді купола й експлуатується воно більше, ніж 150 років.

За цей період на родовищі було споруджено 9 шахт, із яких на сьогодні працюють лише дві, а інші затоплені. Активне карстоутворення також почалося майже одночасно з видобутком солі. Згодом під дією рудничного водовідливу ці процеси почали розвиватися інтенсивніше. Результат – карстові процеси проходять фактично по всій площі соляного купола і завглибшки до 300 метрів. Нещодавно, за активного лобіювання питання працівниками УМНС в Закарпатській області, обласна комісія ТЕБ і НС таки

наклала вето на капітальне будівництво. Подальша доля курортної зони «Солені озера» буде вирішуватися після того, як фахівці Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції (м. Львів) та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу дадуть наукову оцінку розвитку карстових явищ, визначать ступінь активізації процесу карстоутворення та загрози населеним пунктам і об'єктам народного господарства.

Наразі ситуація перебуває під контролем Управління МНС України в Закарпатській області. Про те, що відпочивати на території «Солених озер» заборонено повідомлено всіх власників баз відпочинку та місцевих мешканців. А обласна алергологічна лікарня припинила надання рекреаційних послуг. Історія виникнення Солотвинських озер почалася з моменту запуску соляної шахти у 1902 році. Шахта провалилася на 20 метрів, утворивши котловину, заповнену водою. Так з'явилося озеро Кунігунда. Згодом стали з'являтися й інші озера. Сьогодні у Солотвині є кілька озер: з прісною водою, із солоною водою і з йодованою.

Закарпатський регіон в цілому і Тячівський район зокрема характеризується високим рівнем небезпеки сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карст, підвищена сейсмічність та інші. Закарпатська область є найбільш ураженою зсувними, селевими та ерозійними процесами (61% загальної площі області). Значної шкоди завдає ґрунтова ерозія. За останні 25-35 років ступінь еродованості орних земель збільшилась на 10-25% в межах гірсько-передгірних районів і на 3-10% на рівнинах. Найбільша частина еродованих земель в Іршавському - 23% (басейн р. Боржава) і Міжгірському - 29% (басейн р. Ріка) районах, середня (11-14%) - характерна для Воловецького і Свалявського (басейн р. Латориця), Рахівського (басейни Чорної і Білої Тиси), Ужгородського (басейн р. Уж) районів, а найменша (біля 1%>) - для рівнинних районів Берегівського та Виноградівського районів. В структурі еродованих угідь на слабозмиті ґрунти приходиться - 45%, середньозмиті - 37% і сильнозмиті - 18%. Основними причинами збільшення площі еродованих земель є:

1) включення у ріллю земель на схилах, крутіших 7-10°С;

2) недосконала агротехніка обробітку земель;

3) інтенсивний розвиток ерозійних процесів.

Найбільш гострою проблемою для Закарпатської області є захист населених пунктів, виробничих об'єктів та сільськогосподарських угідь від затоплення паводковими та повеневими водами р. Тиси та її приток. Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер. Значних збитків економіці Закарпаття наносять зсувні та селеві процеси в гірській частині області, значну шкоду завдає дія річкової берегової ерозії в долинах рік. Державним управлінням екоресурсів постійно приділяється велика увага заходам захисту земель від підтоплення та ліквідації наслідків повеней 1998 та 2001 років.

Щорічно вводяться до дії захисні дамби, проводяться берегоукріплення, очистка берегів річок та струмків, регулюються русла малих річок, розчищаються заплавні території у зонах затоплення. Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області.

Аналіз впливу палеогеографічних процесів свідчить: в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводкового захисту. В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території. Найбільш активно зсуви проявляються в Тячівському, Хустському, Рахівському та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче за течією. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, потраплянням до навколишнього природного середовища значної кількості органічних забруднювачів. Значну шкоду завдає ерозія в долинах гірських річок. Фактично долини знаходяться на початку нового геоморфологічного