2.8 Вплив господарської діяльності на стан поверхневих вод басейну Тиси.

Загальна площа вкрита водною поверхнею у господарстві району складає 1600 га, із них 400 га займають малі річки, ріки-канали і 249 га ? інші різної площі водойми.

На водний режим рік-каналів, потічків найбільше впливають такі види господарської діяльності:

- обвалування рік;

- створення водойм;

- зрошення земель;

- меліорація заболочених земель басейну рік;

- розорювання і терасування схилів.

В даний час у Тячівському районі нараховується 10 водойм площею від 1,5 до 101 га. Води водойм використовуються основним чином для поливання і риборозведення. Усі водойми обваловані дамбами. При цьому лісомеліоративні насадження необхідно створити на п’ятьох водоймах. Ріки і ріки-канали протікають в населених пунктах, здебільшого, в обвалованих русла. Господарські забудови суттєво не впливають на режим цих річок. На березі р. Боржава розташований тваринницький комплекс, який суттєво забруднює басейн річки.

На сьогодні інститут ”Укрпроводгосп” розробив технічний проект регулювання р. Боржава від залізничного моста ст. Хмельник до автодорожнього моста на шляху Виноградове - Сяльце. Проектом передбачено випрямляння і обваловування р. Боржава, що суттєво зменшить забруднення річки господарськими стоками. На землях, які прилягають до малих річок, річок-каналів, які не огороджені дамбами обвалування, розорення земель проводяться, як правило, до самих берегів рік, що сприяє їх замуленню і обвалу відкосів. На обвалованих руслах рік дуже часто здійснюється випасання худоби, що також сприяє зсуву берегів і знищенню дамб, особливо, якщо при цьому проводиться водопій худоби.

Для жителів Закарпаття слова ”паводок”, ”зсув”, ”селі” звучать як фатум. Катастрофічні втрати внаслідок розливу річок виникли майже у вісьми державах. Матеріальна сума заподіяних збитків сягнула понад 1 млрд. грн., моральні підрахунки рахунку не піддаються. Вітчизняні і закордонні вчені активно обговорюють наслідки катастрофічних повеней на Закарпатті. Деякі вчені та спеціалісти, зокрема лісової галузі опротестовують вплив господарської діяльності у Карпатах на результати паводка, інші, навпаки стверджують, що саме суцільна вирубка лісів на схилах Карпат стала катастрофічним наслідком. Є навіть думки про притягнення до відповідальності за таку ”господарську” діяльність. Цитуються висловлювання румунських газет про наміри уряду їхньої країни звернутися до Міжнародного суду про стягнення з України збитків, завданих паводком притиснянським повітам у Румунії. Згадуються узагальнюючі матеріали словацьких посадових осі, згідно з якими причини паводків за останні десятиріччя, що мали місце в Словаччині, Угорщині, Польщі та західних регіонах України, необхідно пояснювати методами господарювання в Карпатах.

Протягом останніх десятиріч регіони Українських Карпат періодично зазнають величезних людських, матеріальних і моральних втрат від катастрофічних повеней та інших екологічних лих. Найбільше потерпає Закарпаття та сусідні європейські країни. Так, внаслідок повені 1970 року на річках Тиса і Прут, Угорщина зазнала збитків, що сягнули 10% їхнього річного національного доходу. Повені 1992-1993 років завдали збитків Закарпатській області на суму, еквівалентну сотням мільйонів американських доларів.

Ще більшою є шкода від паводків 1998 року. Великих збитків завдають народному господарству також ерозійні процеси, зсуви та селеві потоки. Закарпатську область оголошено зоною надзвичайної екологічної ситуації. Викликає занепокоєння, що у документах, прийнятих у зв’язку з цим відсутні будь-які відомості про ліквідацію причин катастрофічних повеней, породжених як правило, недалекоглядною діяльністю людини. Закарпатська область на 75% - гірська територія. Тут протікає 9429 річок сумарною довжиною 19866 кілометрів. Середня густота їх мережі становить 1,7 кілометра на один квадратний кілометр і є найбільшою в Україні.

Закарпаття належить до регіонів з особливою екологічно вразливістю. Протягом багатьох десятиріч, без врахування специфіки гірських умов, тут здійснювали і здійснюють непродумане інтенсивне господарювання. У великих обсягах, особливо у повоєнний період, велися суцільні рубки лісу, безсистемне будівництво доріг і трелювальних волоків, нафто- і газопроводів, ліній електропередач, розорювалися крутосхили.

На думку екологів, тут уже давно порушено екологічну рівновагу. І тому, сьогодні треба чітко усвідомити: поряд з катаклізмами природи, що періодично нагадують про себе у вигляді надмірних опадів, все ж однією з основних причин стихійного лиха є надмірне вирубування лісів у минулому та господарська діяльність сьогодні. Зменшення відсотка лісистості, зниження верхньої межі лісу, докорінна зміна вікової структури деревостанів, трансформація мішаних лісів на монокультури на великих площах – усе це істотно порушило водний і гідрологічний режим значної кількості водозбірних басейнів. Масове вирубування лісів гірської частини Закарпаття призвело до зростання частки у майже 70% молодняку та середньовікових насаджень. В окремих лісгоспах, як наприклад, у Ясінянському, де якраз формується верхній водозбір р. Тиси, цей показник є ще вищим і виходить за межі науково обґрунтованих норм.

Відомо, що лісова екосистема сповна виконує водо регулюючу функцію лише у віці 100 і більше років. За висновками акад. М.Голубця, глибокі антропогенні зміни біоценотичного покриву обумовили збільшення поверхневого стоку вчетверо, а зниження сумарного випаровування і випаровування води, що затримується кронами дерев – на 10%. Окрім того, внаслідок величезних ерозійних процесів у горах відбувається