«Вплив діяльності людини на біосферу. Проблема міських відходів»

ВСТУП

Ознакою стійкої екологічної системи є стабільність певних характеристик. Так, наприклад, екологічно стійка система Земля має сталу масу і сталу середню температуру.

Під екологічною катастрофою слід розуміти перехід системи з одного стійкого стану в інший. Наприклад, підвищення середньої температури Землі може привести до танення полярних льодів, вимиранню певних видів флори і фауни, можливо навіть до загибелі людини. Тим не менше Земля як елемент Сонячної системи скоріш за все залишеться стабільною, як і раніше. Екологічні катастрофи можуть мати різні рівні – від локальних ( загибель лісу, осушення морів і т.д.) до глобальних (в масштабах Землі, Сонячної системи, Галактики та навіть Всесвіту).

Людство в процесі життедіяльності безумовно впливає на різноманітні екологічні системи. Прикладами таких, як правило небезпечних, впливів є осушення боліт, вирубування лісів, знищення озонового шару, викиди відходів у навколишне серидовище. Цим самим людина руйнує існуючі зв’язки стійкої системи, що може призвести до її дестабілізації, тобто до екологічної катастрофи.

Далі ми розглянемо одну із проблем впливу людини на навколишне серидовище – проблему міських викидів.

МАСШТАБИ ЗАБРУДНЕННЯ

До ери арломерацій утилізація відходів була полегшена завдяки вбираючій властивості навколишнього серидовища: землі і води. Селяни, відправляючи свою продукцію з поля зразу до столу , обходячись без переробки, транспортування, упаковки, реклами і торгової мережі, приносили мало відходів. Овочеві відходи згодовувались худобі чи використовувалися у вигляді добрив грунтів для урожаю наступного року. Переміщення у міста людей призвело до зовсім іншої споживальної структури. Продукцію стали обмінювати, а отже, упаковувати для більшої зручності.

В даний момент жителі Нью-Йорка викидають в день в загальній сумі близько 24000 т матеріалів. Ця суміш, яка складається загалом із різноманітного хламу, містить метали, склянні контейнери, макулатуру, пластик і харчові відходи. В цій суміші міститься велика кількість небезпечних відходів: ртуть із батарейок, фосфоро-карбонати з флюорисцентних ламп і токсичні хімікати з бітових розчинників і красок.

З початку 70-х до кінця 80-х в СРСР бітових відходів стало в 2 рази більше. Це міліони тонн. Ситуація в Україні на сьогоднішній день є наступною. З 1987 року кількість мусору по країні збільшилася в два рази і склала близько 20 млрд. т в рік, враховуючи промисловість.

Як ми бачимо з наведених прикладів масштаби забруднення навколишнього серидовища міськими відходами такі, що гострота проблеми наростає з кохним днем.

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Приблизно за 500 рік до нашої ери в Афінах був виданий перший із відомих тамтешніх законів, який забороняв викидати відходи на вулиці, передбачав організацію спеціальних звалок і приписував викидати мусор на відстані від міста, яка не менша за 1 милю.

З тих пір відходи збирали на різних складах в сільській місцевості. В результаті росту міст вільні площі в їх окрузі зменшувались. А неприємні запахи, велика кількість щурів, викликане звалками, стали нестерпними. Окремо стоячі звалки були замінені мусорними ямами для зберігання мусора.

Близько 90% відходів у США до цих пір закопують. Але звалки в США швидко заповнилися, і страх перед забудненням підземних вод робить їх небажаними сусідами. Ця практика заставила людей у багатьох населених пунктах країни зупинити споживання води з криниць. Бажаючи зменшити цей ризик, влада Чікаго з серпня 1984 р. оголосила мораторій на розробку нових площ під звалку до тих пір , поки не беде розроблений новий вид моніторингу, який спостерігатиме за переміщенням метану, бо якщо не проконтролювати його виникнення, він може зірватися.

Навіть просте заховання відходів є дорогим процесом. З 1980 по 1987 рр. вартість захоронення відходів у США зросла з 20 до 90 долларів за 1 т. Тенденція до подорожчання зберігається і сьогодні.

В густо населених районах Європи спосіб захоронення відходів, який потребує надто великих площ і призводить до забруднення підземних вод, був замінений іншим – спалюванням.

Перше систематичне використання мусорних печей було випробувано в Нотінгемі, Англія, в 1874 р. спалювання скоротило об’єм мусора на 70-90%, в залежності від складу, тому воно знайшло своє застосування по обидві сторони Атлантики. Густонаселені і найбільш важливі міста скоро впровадили експериментальні печі. Тепло, яке виділяється при спалюванні мусора стали використовувати для отримання електроенергії, але не всюди ці проекти оправдали затрати. Великі затрати на них були б умісні тоді, коли не було би дешевого методу захоронення. Багато міст, які застосували ці печі, скоро відмовилися від них через забруднення повітря. Захоронення відходів залишилось в числі найпопулярніших методів вирішення даної проблеми.

Найперспективнішим методом вирішення проблеми є переробка міських відходів. Отримали розвиток наступні основні напрямки в переробці: органічна маса використовується для отримання добрив, текстильна і паперова макулатура використовується для одержання нового паперу, металолом направляється на переплавку. Основною проблемою в переробці є сортування мусора і розробка технологічних процесів переробки.

Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їх утилізації, стан на ринку сировини. Довгі роки діяльності по переробці відходів мішало те, що існувала думка, ніби будь-яка справа повинна приносити прибуток. Але забувалося про те, що переробка, порівнюючи із захороненням і спалювання, - найефективніший метод вирішення проблеми відходів, так як потребує менше державних супсидій. Окрім того, вона дозволяє економити енергію і берегти навколишнє серидовище. І оскільки вартість площ для захоронення мусора росте, а печі надто дорогі і небезпечні для навколишнього серидовища, роль переробки відходів буде невідворотньо рости.

ВИСНОВОК

Людство дійшло до розуміння,