2.2 Проблеми кодифікації екологічного законодавства

Обєктивними показниками необхідності систематизації екологічного законодавства є зміни в соціальному, екологічному, економічному і правовому порядку, які відбуваються в суспільстві [ ]. Правовою причиною удосконалення в цілому законодавстві України, як і екологічного виступає накопичений великий правовий матеріал в формі законів і підзаконих нормотивних актів. За період незалежності нашої держави всі екологічні законодавства оновлено, прийнятий ряд нових законів і підзаконих правових актів по проблемам екології, помітилась тенденція використання міжнародних- правових документів по екологічним питанням в якості частини національного законодавства. Однак при цьому слід відмітити, що неможна до безкінченості диференціювати екологічне законодавство, так як це веде до деяких правових норм, розбіжностей окремих положень в різних нормативних актах, а це в свою чергу, ускладнює діяльність правозастосовуючих органів.

Систематизації екологічного законодавства повинна базуватися на тих самих методах, які використовуються при сисематизації законодавства інших галузей права, і не суперечити їм, оскільки екологічне законодавства є лише частиною системи національного і міжнародного законодавства. При цьому повині братися до уваги, особливості які притоманні законодавству цій галузі права. Крім того, системи екологічного права повинна бути найбільш повно відображена в системі екологічного законодавства. Тільки врахування всіх перечислених умов дозволить, створити ефективну діючу систему екологічного законодавства. Ефективність її буде залежити від того наскільки ефективно вона буде використовуватись в правозастосовчій практиці для вирішення всіх проблем, які виникають при екологічно- правових відносинах.

В теорії права під систематизації законодавства розуміється проведена органами держави діяльность по упорядкувані і удосконаленю законодавства, провелення його у відповідну систему шляхом складання збірників або єдних нормативних актів. Виділяють три види систематизації : інкорпарацію, кодифікацію і консолідацію.

Інкорпорація це – означає обєднання діючих правових актів в збірнику і розташування нормативного матеріала у відповідному порядку.

Під кодифікацією – розуміється така систематизація нормативного матеріала, при якій проводиться його переробка і видається один, логічний і юридично цілий нормативний акт. Форма кодифікаційного акта може бути у вигляді : основ законодавства, кодексів, положень і т.д.

Консолідація являє собою проміжне явище, щось середнє між кодифікацією і інкорпорацією. При цій формі декілька нормативних актів обєднуються в один. Норми, включені в попередні акти, викладаються в логічні послідовності, ліквідовуються повтори і протеріччя [ ].

Систематизація екологічного законодавства інколи здійснюється у формі кодифікації та інкорпорації законодавчих та підзаконодавчих актів.

Екологічне законодавство охоплює великий правовий матеріал, про який нам свідчить інкорпоративний збірник екологічного законодавства в інших томах, виданий в г. Чернівці.

Структурно збірник включає шість розділів:

1. Екологічне законодавство: загальні положення і принципи.

2. Природноресурсове законодавство (земельне, водне, лісове, гірниче,

фауністичне та атмосферне).

3. Законодавство про природні території та об'єкти особливої охо-рони

(природоохоронне законодавство).

4. Законодавство про екологічну безпеку.

5. Міжнародні конвенції в галузі використання природних ре-сурсів,

охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

6. Матеріали судової та арбітражної практики.

Особливістю збірника екологічного законодавства є те, що у ньому започатковано спеціальний розділ міжнародних конвенцій в галузі екології, які ратифіковані Верховною Радою України і тим самим створюють систему чинного законодавства у цій сфері в Україні.

Сьогодні вже видано декілька збірників законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до тематики та практичного використання різними фахівцями. Однак такі зібрання обмежуються тільки законами у цій сфері, або побудовані за своєрідною структурою стосовно виконавчо-розпорядчих видів діяльності без належної диференціації та класифікації нормативноправових актів за предметом правового регулювання, тобто за колом суспільних екологічних правовідносин.

Такі форми зібрання актів екологічного законодавства менш

зручні у користуванні, оскільки потребують значного часу для адаптації із змістом інкорпорованого видання.

З урахуванням набутого досвіду та побажань фахівців-практиків

пропоноване видання побудовано відповідно до системи екологічного законодавства і права саме з огляду на предмет та сферу правового регулювання екологічних відносин.

Сучасний період систематизації екологічного законодавства передбачає необхідність врахування наступних принципів та умов:

1) уточнення кола екологічних відносин, які підлягають врегулюванню на рівні законів та підзаконних актів;

2) встановлення термінів підготовки, розгляду та прийняття актів екологічного законодавства;

3) обгрунтування, розробка та прийняття нових законодавчих актів, внесення до чинних актів змін і доповнень, що випливають із потреб практики здійснення природоохоронної діяльності, забезпечення екологічної безпеки і екологічних прав громадян;

4) Обов'язковість наукового обгрунтування системи нормативних актів, здатних забезпечити пра'вове регулювання відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки;

5) визначення органів держави та інституцій, наукових, навчаль-них закладів, окремих фахівців, спроможних на рівні сучасних світових вимог розробити проекти відповідних актів екологічного законодавства;

6) обгрунтування економічного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення розробки, розгляду, прийняття та реалі-зації актів екологічного законодавства;

7) гарантування поєднання в екологічному законодавстві економічних і екологічних інтересів, врахування особливостей правового регулювання екологічних відносин в реальних кризових умо-вах;

8) спрямованість актів екологічного законодавства на послідовне і поступове поліпшення екологічного стану в Україні;

9) визначення механізму реалізації екологічного законодавства.

На даний час виникла практична необхідність систематизації екологічних законодавство з використанням всіх трьох форм систематизації.

Однак головну увагу слід зусередити на кодифікації і інкорпорації.

Приняття єдиного і комплексного економічного кодекса дозволить покращити правозастосовчу діяльність. На даний час правозастосовчі органи відчувають серйозні труднощі у відшуканні необхідної норми права при виникнені спорів.

Створений кодек, перш за все, логічно послідовний і компактний виклад правових норм. Він значно полегшить пошук потрібної норми права, дозволить зясувати їх зміст в процесі правозастосовчої діяльності.

При такій системі правових норм, розміщених окремих нормотивно – правових актах, правозастосовчому органу необхідно ознайомитись зі всіма підзаконими актами, які розкривають зміст норми того чи іншого закона,