Цей Закон не тільки визначає повноваження державних органів у зазначеній сфері, а й фіксує обов'язки суб'єктів господарської діяльності, що планують чи експлуатують об'єкти підвищеної еко-логічної небезпеки, закріплює можливість встановлення норма-тивів, порогової маси небезпечних речовин, обов'язковість подан-ня декларації безпеки про такі об'єкти, створення планів ло-

1 Див., наприклад: Закон України від 25 червня 1991 р. «Про охорону на-вколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. — № 41. - Ст. 546 (ст.ст. 24, 50—59, 66); Закон України від 9 лю-того 1995 р. «Про екологічну експертизу» // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. - 1995. - № 8. — Ст. 54 (ст.ст. 5, 8, 14, 34—36, 43); Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. За-тверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 // ЗП України. — 1995. — № 10. — Ст. 252; Перелік особливо небез-печних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензу-ванню. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1287 // Офіційний вісник України..- 1998. - № 33. - С. 38.

2 Див.: Голос України. — 2001. — 6 березня.

калізації та ліквідації аварій на об'єктах підвищеної екологічної не-безпеки, надання дозволів на їх експлуатацію, системи інформу-вання тощо.

Сьогодні у нормативно-правових актах визначено основні види ризикованої діяльності та відповідних об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку — біохімічне, біотехнічне і фарма-цевтичне виробництво, знешкодження, утилізація та різні види по-» водження з промисловими і побутовими відходами, розвиток атом-ної промисловості та енергетики, виробництво хімічної, наф-тохімічної і переробної промисловості тощо. За рішенням Мінеко-ресурсів України та його органів на місцях встановлено, що до еко-, логічно ризикованих видів діяльності можна відносити й інші ви-робництва та процеси, об'єкти яких можуть справляти негативний ? вплив на стан довкілля. і

Аналіз чинного законодавства дозволяє констатувати, що еко-логічно небезпечні види діяльності характеризуються підвищеним > екологічним ризиком, а тому підлягають посиленому спеціальному регулюванню на інституційному, науково-технічному, економічно-* му та нормативно-правовому рівнях. Це, в свою чергу, зумовлює» необхідність піддавати такі види діяльності та відповідні об'єкти, К що є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, особливому ко-ригуванню шляхом проведення обов'язкової екологічної експерти-* зи, екологічного ліцензування, тобто видачі спеціального дозволу! на їх здійснення відповідним фізичним та юридичним особам з ме-? тою визначення та оцінки ступеня їх екологічного ризику та; здійснення системи заходів щодо гарантування їх екологічної без-! пеки. І

Варто додати й те, що екологічно небезпечні види діяльності за-лежно від їх характеру та особливостей хімічного, фізичного, біологічного складу речовин, що використовуються, характери-' зуються різним ступенем екологічного ризику. і

Не випадково вищенаведені міжнародно-правові акти містять!, відповідні категорії небезпечних речовин та їх сумішей, наявність? яких у певних кількостях дає уявлення про ступінь їх небезпеки та* рівень екологічно ризикованої діяльності. Поряд з цим виділяють-ся високотоксичні, токсичні речовини, окислювачі, вибухові, во-гненебезпечні речовини та інші речовини, що становлять небезпе-І ку для навколишнього середовища, з визначенням категорії їх не-безпеки, г

Такі класифікації дозволяють ранжувати екологічно небезпечніш види діяльності за відповідним рівнем екологічного ризику у кон-ї кретній правозастосовчій практиці. У цьому аспекті екологічний» ризик виступає кількісним та якісним показником екологічної* безпеки. *

З урахуванням викладеного вважаю за доцільне екологічно не-* безпечною діяльністю нормативно визнати такі її види, що харак-і теризуються певним рівнем екологічного ризику, тобто по-

тенційною загрозою для довкілля, життя і здоров'я людини, підлягають обов'язковій екологічній експертизі та екологічному ліцензуванню, переліки яких встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом державної виконавчої влади.

Екологічно небезпечними видами діяльності можуть також виз-наватися діяння, у процесі здійснення яких одна або більше шкідливих і небезпечних речовин наявні в рівних кількостях або перевищують граничні кількості чи рівні, що визначаються спеціально уповноваженими органами в сфері екологічної безпеки за погодженнями з органами охорони здоров'я населення.

Запропонована наукова модель дає можливість в методо-логічному плані та практичному застосуванні чітко відмежувати правовідносини в сфері екологічної безпеки, що базуються ви-ключно на екологічному ризику та обумовлених ним юридичних підставах. При цьому є можливість чітко виокремити не тільки ос-новні елементи цих правовідносин, але й виявити роль екологічно-го ризику у їх формуванні та реалізації на об'єктивному і суб'єктивному рівнях.

Як відомо, особливості тих чи інших правовідносин певною мірою залежать від характеру і джерел походження правових зв'язків між суб'єктами цих відносин, їх сталості, нормативно-пра-вової визначеності та усвідомлення правосуб'єктними особами. У цьому контексті правові зв'язки можуть бути прямими, зворотни-ми та синкретичними, безпосередніми і «віртуальними», імпера-тивними і солідарними, зобов'язальними і уповноважувальними, інтегральними і диференціальними, симетричними, несиметрични-ми, договірними та нормостворювальними, персоніфікованими і неперсоніфікованими (абсолютними) тощо. Тому неможливо уяви-ти виникнення та розвиток правовідносин, зокрема у сфері еко-логічної безпеки, поза межами правових зв'язків між їх суб'єктами, як і наявність останніх поза сферою суспільних правовідносин. А тому визначення правових зв'язків набуває не тільки теоретичного, але й суто практичного значення, особливо для суб'єктів, задіяних у цих правовідносинах.

З огляду на сказане, правові зв'язки правосуб'єктних осіб у відносинах забезпечення екологічної безпеки характеризуються синкретичністю, «віртуальністю», імперативністю, інтегральністю, симетричністю, зобов'язально-уповноваженою спрямованістю і нормативністю походження.

Вказані правовідносини слід розглядати певною мірою як абсо-лютні, оскільки у них є правові зв'язки між їх суб'єктами за логічною формою належності абсолютних прав на екологічну без-пеку