Копія дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки надсилається також спеціально уповноваженим органам виконав-чої влади, які здійснюють відповідно контроль у сфері забезпечен-ня екологічної небезпеки та охорони навколишнього природного середовища*; захист населення і територій від надзвичайних ситу-ацій техногенного та природного характеру; охорони праці; пожеж-ної безпеки; санітарно-епідеміологічної безпеки та містобудування.

Водночас заявнику надається право повторного звернення за отриманням в установленому порядку дозволу на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки чи оскарження дій відповідної облас-ної, Київської або Севастопольської міської державної адмі-ністрації, виконавчих органів селищної, міської рад у суді, арбітражному суді.

Отже, право на здійснення екологічно небезпечної діяльності виникає тільки з часу видачі заінтересованій особі спеціального дозволу (ліцензії) на поводження з відповідними екологічно небез-печними речовинами або сумішами та здійснення відповідних видів екологічно ризикованої діяльності. Сукупність умов та юри-дичне встановлених дій щодо здійснення процедури ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності, видача дозволу створю-ють відповідний юридичний склад як підставу виникнення пра-вовідносин у сфері екологічної безпеки.

За певних обставин у порядку, встановленому чинним законо-давством, можуть передбачатися й додаткові процедури, зокрема проведення комплексних додаткових екологічних експертиз перед-бачуваної та здійснюваної діяльності, що наповнює такий юридич-ний склад додатковими діями, які набувають важливого значення для виникнення правовідносин у сфері екологічної безпеки.

* Вказана назва цього Закону створює колізії з нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та зумовлює внесення відповідних змін до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України.

Варто зазначити, що сукупність юридичних фактів, які утворю-ють юридичний склад виникнення правовідносин у цій сфері, не єдині, оскільки є певні особливості, які характеризують специфіку їх правосуб'єктності та зміст цих правовідносин. Викладене харак-теризує здебільшого стан виникнення та розвиток правовідносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності переважно юридичних та фізичних осіб, в яких екологічний ризик значною мірою продукує низку юридичне значимих дій та легалізацію спеціальної правосуб'єктності таких осіб.

Проте не виключається і значно спрощена процедура виник-нення окремих правовідносин у сфері екологічної безпеки. Йдеть-ся про загальнолюдське право громадян на природну безпеку, яке грунтується на ризику від різних явищ природної стихії. За Кон-ституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, не-доторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Тому забезпечення екологічної безпеки і підтри-мання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16). Отже, відповідальність за екологічний ризик у та-ких випадках бере на себе держава, яка легалізована Основним За-коном України як суб'єкт таких правовідносин. З метою реалізації правозахисної функції держава визначає концептуальні засади екологічної безпеки як складової частини національної безпеки, передбачає забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяль-ності людини як пріоритетні національні інтереси та створює відповідні організаційні можливості, науково-технічні та держав-но-правові засоби упередження екологічного ризику від природної стихії1.

Очевидно, що підставою виникнення цієї групи правовідносин стала низка правових норм, які легалізували настання певних обов'язків держави щодо попередження екологічного ризику та навіть ліквідації наслідків, що сталися внаслідок загрози природних стихійних явищ.

Зрозуміло, що регулювання цих правовідносин відстає від ре-альних потреб практики, а тому не випадково еколого-правові дослідження обґрунтовують доцільність вдосконалення законодав-ства в зазначеній сфері та пропонують наукові моделі таких зако-нодавчих актів2.

' Див., наприклад: Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 10. — ст. 85; Положення про національну систему сейсмічних спостережень та підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних регіонах. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 699. // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 28. - С. 68.

2 Див.: Андрейцев В.І. Політика, інновації, приватизація, екологічна без-пека, право. Проблеми оптимізації та екологізащї законодавства України. — К., 1996. - С. 116-138.

Екологічний ризик не тільки формує особливий порядок ви-никнення регулятивних правовідносин у сфері екологічної безпе-ки, але й обумовлює спеціальну право- та дієздатність їх учасників щодо попередження екологічної небезпеки та ліквідації негативних наслідків у разі її настання.

Так, юридичні і фізичні особи, які здійснюють екологічно небез-печні види діяльності чи експлуатують відповідні об'єкти, можуть зобов'язуватися запроваджувати досягнення вітчизняної та світової науки і техніки щодо екологічно небезпечних виробництв, які б ви-ключали ймовірність виникнення техногенних аварій і катастроф чи ускладнення процесів природних стихійних явищ, забезпечувати виконання вимог щодо порядку транспортування, складування, знешкодження, утилізації і переробки токсичних та інших еко-логічно шкідливих відходів виробництва, які можуть посилювати наслідки негативного впливу на стан довкілля та здоров'я людей.

У комплексі спеціальних зобов'язань цих осіб мають бути й ті, які б гарантували ведення ними систематичного первинного обліку екологічно небезпечних об'єктів та джерел підвищеної екологічної небезпеки, шкідливих викидів і скидів у навколишнє природне се-редовище; здійснення контролю за джерелами екологічної небезпе-ки та їх впливу на екологічний стан і здоров'я населення; своєчас-не інформування спеціально уповноважених органів держави про будь-які відхилення у діяльності екологічно небезпечних вироб-ництв та експлуатації об'єктів, здатних викликати техногенно-при-родні аварії (катастрофи) чи ускладнювати процеси настання інших надзвичайних екологічних ситуацій.

Змістовну частину цих правовідносин мають становити вимо-ги до зобов'язальних осіб стосовно створення системи локально-го нормативно-правового регулювання екологічно шкідливих видів та напрямів діяльності; отримання працівниками еко-логічно небезпечних виробництв необхідного рівня екологічних знань та спеціальної підготовки у сфері здійснення екологічно небезпечних процесів; своєчасної підготовки та передачі доку-ментів уповноваженим органам для проведення паспортизації та-ких підприємств, сертифікації аналогічної продукції та засобів пакування; здійснення системи організаційних, матеріально-технічних, екологічних та інших заходів і функцій щодо попере-дження виникнення екологічної небезпеки,