1. Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі.

2. Гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на нього.

3. Гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування.

Однак практичне виявлення порушень нормативів екологічної безпеки, особливо на рівні ГДК, ГДР, стає проблематичним через відсутність оптимальних технічних пристроїв, автоматизованих си-стем контролю за персоніфікованим джерелом екологічної небез-пеки та синкретичним характером концентрації забруднюючих ре-човин у навколишньому природному середовищі. А тому є певні труднощі і в доказуванні цих правопорушень. Не випадковою, ма-буть, є їх висока латентність, що ускладнює процес притягнення до юридичної відповідальності. У цьому плані видається виправданим у системі нормативів екологічної безпеки передбачити простіший показник — «рівень екологічно небезпечної діяльності», який відо-бражав би кількісні характеристики екологічного ризику для кон-кретної діяльності, виходячи з реальної наявності екологічно не-безпечної речовини або джерела іншої екологічної небезпеки, з фіксуванням у відповідних документах (декларації, протоколі не-безпеки тощо) екологічно небезпечних речовин, їх сумішей чи ма-теріалів.

Не менш складним є і питання про розмежування вимог та норм екологічної безпеки. Видається, що ширшою за змістом є ка-тегорія «норми екологічної безпеки», тобто нормативно-правові приписи, в яких містяться загальнообов'язкові правила регулюван-ня екологічної безпеки, у тому числі й вимоги у цій сфері. Скажімо, переважна частина правил екологічної безпеки міститься в Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»

(ст.ст. 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та ін.). У той же час вимоги екологічної безпеки сконцентровані не в усіх нормах екологічної безпеки, а тільки в тих, які встановлюють зобов'язання фізичних і юридичних осіб та держави стосовно дотримання імперативних правил еко-> логічної безпеки на рівні здійснення активної чи пасивної по-; ведінки (діяльності). Так, вимоги екологічної безпеки, зважаючи на положення ст. З Закону щодо пріоритетності вимог екологічної безпеки, містяться у спеціальному розділі XI — «Заходи щодо за-безпечення екологічної безпеки» (ст.ст. 50—59 вищенаведеного За-кону) та низки підзаконних актів.

У цьому аспекті правопорушеннями в сфері екологічної безпе-ки Законом «Про охорону навколишнього природного середови-ща» (ст. 68) визнано порушення норм екологічної безпеки як за-гальне правопорушення у цій сфері та порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище як одне з найризикованіших для людини і суспільства. Опосередковано до цієї категорії правопорушень можна віднести допущення наднор-мативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих ре-човин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне сере-довище, невжиття заходів щодо попередження та ліквідації наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на нього, порушен-ня вимог під час зберігання, транспортування, використання, знешкодження та захоронения хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, вироб-ничих, побутових та інших видів відходів.

Чинним законодавством вказані правопорушення конкретизо-вано стосовно тих чи інших екологічно небезпечних видів діяль-ності та передбачено можливість настання за їх скоєння превентив-ної і рстр<хаективлсм юридичної вшющдальності у формі дис-циплінарної, адміністративної, майнової та кримінальної відповідальності.

Очевидно, що екологічний ризик виконує поліфункціональну роль у формуванні, розвитку, реалізації, зміні, припиненні особли-вої категорії правовідносин, пов'язаних зі здійсненням екологічно небезпечної діяльності, створенні й функціонуванні системи еко-логічної безпеки.

В узагальненому вигляді екологічний ризик характеризується такими особливостями:

а) це передбачена чинним законодавством (нормативно-право-вим порядком) обставина, з якою поєднується виникнення пра-вовідносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності та встановлення особливого правового режиму упередження еко-логічної небезпеки;

б) елемент юридичного складу як умова виникнення регулятив*-них правовідносин щодо забезпечення екологічної безпеки;

в) невід'ємна ознака екологічної небезпеки, що виявляється у виникненні потенційної загрози життю та здоров'ю людини (насе-

ленню, суспільству) через небезпечний стан довкілля, спричи-нений природною стихією чи техногенними аваріями (катастрофа-ми), в окремих ситуаціях це підвищена загроза для суспільства і біосфери (сфери життя) — планетарної безпеки;

г) показник рівня екологічної безпеки, його класифікації і ран-жування з метою відповідного регулювання поведінки відповідаль-них суб'єктів щодо забезпечення безпечного функціонування при-родних і техногенних систем;

д) чинник, який обумовлює формування державної системи екологічної безпеки як складової національної та глобальної еко-логічної безпеки;

е) мотивація позитивно спрямованої екологічно безпечної діяльності та гарантія неухильного виконання вимог забезпечення екологічної безпеки;

є) суб'єктивно усвідомлений намір, система дій щодо прийнят-тя відповідальності за настання будь-якого ризику (випадкового, передбачуваного тощо), підстава абсолютної (суворої) відповідаль-ності за заподіяну екологічну шкоду (шкоду, заподіяну внаслідок прояву екологічної небезпеки) і суб'єктивна ознака складу еко-логічних правопорушень;

ж) кваліфікуюча ознака юридичної відповідальності за пору-шення вимог, норм і нормативів екологічної безпеки і юридичний критерій для посилення покарання за адміністративні екологічні правопорушення та екологічні злочини.

Отже, в юридичному аспекті екологічний ризик бажано розгля--дати як встановлену нормами екологічного законодавства обстави-ну, з якою поєднуються виникнення, зміна, припинення пра-вовідносин по здійсненню діяльності з екологічно небезпечними об'єктами, яка ввднадає формування і реалізацію спеціальної пра-вооб'єктності фізичних, юридичних осіб та держави щодо виявлен-ня, попередження та усунення природних і техногенних загроз довкіллю, життю і здоров'ю населення, обумовлює особливий ре-жим відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ви-мог щодо забезпечення екологічної безпеки, включаючи випадкове (ймовірне) настання небезпеки.

Законодавче закріплення запропонованих положень у проекті закону України про екологічну (природно-техногенну) безпеку дасть можливість підняти на новий якісний рівень вирішення про-блем екологічної безпеки та створення належного державно-право-вого механізму її забезпечення на локальному, місцевому, регіональному, державному та транскордонному рівнях.

Глава 2 Правове забезпечення екологічної безпеки

Питання до теми:

1. Правові засади національної екологічної безпеки.

2. Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки.

3. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки.

§ 1. Правові засади національної екологічної безпеки

Прояви екологічного ризику для навколишнього природного середовища та здоров'я людей у