Суттєвий імпульс у прискоренні розвитку законодавства про екологічну безпеку надають законодавчі акти про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження7.

У системі законодавства про екологічну безпеку чільне місце на-» лежить нормативно-правовим приписам, які регламентують склади правопорушень у цій сфері та порядок притягнення винних осіб за їх скоєння до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопору-шення адміністративні стягнення до винних осіб можуть застосо-* вуватися за порушення вимог, норм та нормативів екологічної без-< пеки, а саме: за невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промис-лових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, тех-нологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91'); за невиконання обов'язків щодо реєстрації в судових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72); порушення вимог пожежної без-пеки в лісах (ст. 77); самовільне випалювання сухої рослинності та її залишків (ст. 77і); порушення порядку здійснення викиду за-бруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмо-сфери і атмосферних явищ (ст. 78і); недодержання екологічних ви-мог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79і); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з пере-вищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах Г (ст. 80); експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та викорис-тання промислових і побутових відходів (ст. 82); порушення пра-вил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронения пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83); невиконання пра-вил і норм у процесі створення, виробництва, зберігання, транс-портування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронен-ия мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших про-дуктів біотехнологій (ст. 90і).

До таких адміністративних правопорушень можна віднести ви-робництво, заготівлю, реалізацію сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні кон-центрації (ст. 42і) та заготівлю, переробку або збут радіоактивне за-бруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 422).

Відповідно до чинного Кримінального кодексу України до еко-логічних злочинів у сфері екологічної безпеки, за які можуть засто-совуватися заходи кримінального покарання до винних осіб, доцільно віднести: утаювання або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення

(ст. 227'); заготівлю, переробку або збут радіоактивне забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 2272); забруднення во-дойм і атмосферного повітря (ст. 228); забруднення моря речови-нами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 228').

До злочинів у сфері екологічної безпеки можуть бути також відне-сені: незаконний вивіз за межі України сировини, матеріалів, облад-нання для створення зброї, а також військової і спеціальної техніки (ст. 2286); незаконне ввезення на територію України відходів і вто-ринної сировини (ст. 2287); виготовлення, придбання, зберігання або збут отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 229); незаконне придбан-ня, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактив-них матеріалів (ст. 2282); розкрадання радіоактивних матеріалів (ст. 2283); погроза вчинення розкрадання радіоактивних матеріалів або їх використання (ст. 2284); порушення правил зберігання, використан-ня, обліку, перевозки радіоактивних матеріалів (ст. 2285).

Значна частина злочинів, які скоюються у певних сферах суспільної діяльності має техногенно-екологічну небезпеку: заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку і безпеці громадян (ст. 206'); завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення або пошкодження об'єктів власності (ст. 2062); знищення і зруйнування пам'яток історії, культури і об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 207); порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 215); випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів (ст. 2152); порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньо-го руху (ст. 2155); порушення діючих на транспорті правил (ст. 217); блокування транспортних комунікацій (ст. 2173); порушення правил безпеки гірничих робіт (ст. 218); порушення правил під час прове-дення будівельних робіт (ст. 219); порушення правил безпеки на ви-буховонебезпечних підприємствах або у вибуховонебезпечних цехах (ст. 220); порушення правил зберігання, використання, обліку та перевезення вибухових речовин (ст. 221); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163).

Питання юридичної відповідальності за екологічні правопору-шення, зокрема в сфері екологічної безпеки, також регламентують-ся на рівні національного законодавства країн — членів ЄС. На-приклад, Кримінальний кодекс ФРН' у розділі 28 «Злочини проти навколишнього середовища» передбачає застосування криміналь-ної відповідальності за забруднення вод (§ 324'); забруднення грунтів (§ 324а); забруднення атмосферного повітря (§ 325'); ство-рення шуму, вібрації та неіонізуючого випромінювання (§ 325а); екологічно небезпечне видалення відходів (§ 326); недозволена ек-

сплуатація устаткування (§ 327); незаконне поводження з радіоак-тивними речовинами та іншими небезпечними речовинами і ма-теріалами (§ 328); створення небезпеки районам, що потребують особливого захисту (§ 329); особливо тяжкі випадки екологічного кримінального злочину (§ 330) та ін.

Проведений аналіз значної частини законодавчих актів дозво-ляє говорити про те, що відносини щодо забезпечення екологічної безпеки загалом охоплені правовим регулюванням на рівні основ-них пріоритетів — забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та гарантування