Якщо охорона навколишнього природного середовища вимагає перш за все дотримання його якісного стану, збереження відповідних якісних характеристик, то забезпечення екологічної безпеки передбачає оцінку екологічного ризику здійснюваної діяльності, дотримання сукупності вимог, норм і нормативів еко-логічної безпеки, зафіксованих в екологічному та інших сферах за-конодавства.

Сьогодні «забезпечення екологічної безпеки» набуло не тільки власне еколого-правового, але й загальноюридичного регулятивного і охоронного значення внаслідок характеру прояву різних видів еко-логічно шкідливої діяльності, джерел і об'єктів походження еко-логічного ризику (природного або техногенного негативного впливу).

Зрозуміло, що джерела екологічного ризику за своїм характе-ром, ступенем прояву, соціальними, економічними, екологічними наслідками досить неадекватні. Не випадково спостерігається ди-ференціація правового регулювання стосовно різних напрямів еко-логічно небезпечної діяльності, спрямованого на запобігання, ліквідацію наслідків такого ризику, здійснення системи заходів що-до зниження його шкідливого впливу, встановлення спеціальних режимних територій і зон, визначення і захист правового статусу осіб, які зазнали моральної або матеріальної шкоди від наслідків такої діяльності з використанням відомих, традиційних та нетра-диційних державно-правових засобів у врегулюванні зазначених правовідносин.

Зрозуміло, що розвиток законодавчого та іншого нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки поки що відбувається в міру впорядкування різноманітних видів діяльності за об'єктами та джерелами екологічної небезпеки — виробництва, збереження, використання, захоронения та утилізації отруйних речовин, ток-сичних відходів, біотехнологій, радіоактивних відходів і матеріалів, використання атомної енергії, інших екологічно небезпечних фак-торів.

Така диференціація правової регламентації екологічно небез-печних видів діяльності — неодмінний шлях правового становлен-ня і розвитку правовідносин щодо забезпечення екологічної безпе-ки. Однак це не означає, що відбувається поділ галузей права за сферами регулювання екологічно небезпечних видів діяльності. Інакше не виключається абсурдність та легковажність висунення і доктринального обгрунтування диференціації галузей права за еко-логічно небезпечними об'єктами, виробничими процесами, хімічними та фізичними явищами, видами діяльності, джерелами прояву небезпеки («відходне», «хімічне», «агрохімічне», «токсичне», «газове», «радіаційне», «ядерне», «термоядерне» «харчове», «продо-вольче», «пестицидне» і тому подібне право).

Адже право і відповідне законодавство покликані врегульовува-ти (регламентувати) численні типові правовідносини, у процесі яких їх суб'єктами здійснюються різноманітні екологічно небез-печні види діяльності або використовуються (застосовуються) такі джерела і об'єкти, реалізується комплексна правосуб'єктність що-до забезпечення їх безпеки для довкілля і людини.

Унаслідок цього норми права наповнюються відповідними мо-делями, механізмами, способами врегулювання і забезпечення без-печного поводження з потенційно небезпечними видами діяль-ності, об'єктами і джерелами. Вимоги щодо забезпечення еко-логічної безпеки стають загальними для суб'єктів, що здійснюють різні екологічно небезпечні види діяльності або використовують такі об'єкти.

Отже, закономірним є і комплексне правове регулювання відповідних правовідносин незалежно від джерел походження еко-логічної небезпеки. Вирішити такі завдання можливо у межах еко-логічного законодавства розробкою і прийняттям комплексного нормативного акта, що забезпечуватиме екологічну безпеку людсь-кої діяльності, включаючи створення механізмів запобігання небез-пеці і подолання наслідків дії стихійних сил природи, техногенних аварій і катастроф.

Вищезазначене не заперечує і диференційованого правового опосередкування екологічної безпеки, пов'язаного зі здійсненням конкретних видів екологічно шкідливої діяльності в частині відоб-раження її специфіки, характеру визначення прав і обов'язків відповідних юридичних та фізичних осіб щодо забезпечення еко-логічної безпеки у сфері ризикованого техногенного впливу, а та-кож держави в частині попередження небезпечного прояву природ-ної стихії.

Прийняття в Україні законодавчих і підзаконних актів, орієнтова-них на регулювання правовідносин у сфері екологічної безпеки свідчить про формування нормативно-правових засад комплексної галузі екологічного права — права екологічної безпеки як системи правових норм та інших засобів, які спрямовані на створення право-вих умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для

життя і здоров'я довкілля та захист його у разі порушення, а також регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою попередження погіршення екологічного стану, ви-никнення небезпеки для природних систем, населення, інтересів дер-жави і юридичних осіб та здійснення системи заходів у разі виник-нення екологічної небезпеки щодо ліквідації небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпечних територій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, потерпілих від нега-тивних наслідків природної стихії чи техногенного впливу, досягнен-ня режиму безпечного існування населення і стану довкілля на місце-вому, регіональному, національному і транснаціональному рівнях.

§ 2. Юридична природа екологічної безпеки

Праву екологічної безпеки як об'єктивній категорії притаманні свій об'єкт та предмет правового регулювання. Об'єктом цієї галузі є екологічна безпека, а предметом — відповідні правовідносини що-до забезпечення екологічної безпеки. Тому в науково-методо-логічному, прикладному і пізнавальному аспектах надзвичайно важ-ливого значення набуває питання визначення найбільш істотних змістовних ознак екологічної безпеки та її юридичного визначення.

Вивчена і проаналізована спеціальна література, чинне законо-давство та практика його застосування дають можливість констату-вати поліплановий, поліфункціональний характер походження еко-логічної безпеки. Тому підходи до цього визначення доцільно роз-глядати на доктринальному та нормативно-правовому рівнях.

Наукове визначення екологічної безпеки виходить з того, що вона є різновидом загального поняття безпеки, яке походить від англійського слова «security», що означає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз1.

Близьким до цього є визначення екологічної безпеки