До організаційно-дорадчих повноважень належать:

а) залучення спеціалістів центральних та місцевих органів вико-навчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань у сфері забезпечення еко-логічної безпеки;

б) скликання в установленому порядку нарад з питань еко-логічної безпеки.

Координаційно-контролюючі повноваження передбачають:

а) заслуховування відповідних звітів посадових осіб цент-ральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій з питань забезпечення еко-логічної безпеки;

б) одержання в установленому законодавством порядку від цен-тральних і місцевих органів виконавчої влади, Автономної Рес-публіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, ус-танов, організацій, від власників та органів управління пояснень, доводів, звітів про стан екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, повідомлень про аварії та їх причини; технічної та іншої докумен-тації й інформації, необхідної для ефективного виконання покла-дених завдань;

в) обмеження підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на використання екологічно небезпечних об'єктів з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки.

Санкціонуючі повноваження включають:

а) надання керівникам підприємств, установ, організацій обов'язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;

б) застосування у випадках, передбачених чинним законодавст-вом, економічних санкцій до підприємств, установ, організацій за порушення вимог екологічної безпеки;

в) передача правоохоронним органам у разі наявності підстав, передбачених чинним законодавством, матеріалів про виявлені факти злочинів.

Юрисдикційні повноваження передбачають:

а) обмеження, тимчасову заборону (зупинення) в установлено-му порядку ді^ьності підприємств, установ, організацій та об'єктів незалежно від форм власності або внесення до Кабінету Міністрів України відповідного подання про припинення екологічно небез-печної діяльності, якщо вона провадиться з порушенням норм, правил та вимог екологічної безпеки;

б) подання позовів до судових інстанцій про відшкодування шкоди і втрат, завданих порушенням законодавства у сфері еко-логічної безпеки;

в) розгляд справ про адміністративне карані порушення вимог, норм та правил екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження безпосе-редньо та через спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державні управління екології та природних ресурсів в обла-стях, містах Києві та Севастополі, інші його територіальні органи, інспекції, а також установи і організації, що належать до його сфе-ри управління в галузі забезпечення екологічної безпеки.

Реалізація вищезазначених функцій та повноважень здійснюється спеціально створеними структурними підрозділами центрального апарату Мінекоресурсів України — Департаментом екологічної безпеки, у складі якого функціонують Управління еко-логічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, управління відходів, управління екологічної безпеки хімічних речовин1.

У той же час Мінекоресурсів України здійснює свої повнова-ження через підпорядковану йому систему органів — Державну екологічну інспекцію, Державний комітет Автономної Республіки Крим по охороні навколишнього природного середовища і природ-них ресурсів, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державну інспекцію по охо-роні Азовського моря і Державну інспекцію по охороні Чорного моря, які реалізують аналогічні функції на відповідному адміністративно-територіальному та басейновому рівнях у межах наданої їм юрисдикції в сфері забезпечення екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України під час виконання покладених на ньо-го функцій взаємодіє з іншими центральними і місцевими органа-ми виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки

Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідни-ми органами інших держав та міжнародними організаціями.

Мінекоресурсів України очолює міністр, якого призначає за по-данням прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження Президент України. Міністр несе персональну відповідальність пе-ред Президентом України і Кабінетом Міністрів України за здійснення покладених на Мінекоресурсів України завдань і вико-нання ним своїх повноважень.

Міністр екології та природних ресурсів України погоджує при-значення на посаду та звільнення з посади керівника спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у цій сфері в Автономній Республіці Крим, а також призначає на посаду та звільняє в уста-новленому порядку керівників державних управлінь екології та природних ресурсів, інших установ і організацій в областях, містах Києві та Севастополі, укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, наукових, навчальних закладів, що належать до сфе-ри його управління.

З метою погодженого вирішення питань, що належать до ком-петенції Мінекоресурсів України, обговорення найважливіших на-прямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, керівників структурних підрозділів. Члени комісії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду наукових рекомендацій при Мінекоресурсів Ук-раїни утворюється науково-технічна рада, до роботи якої залуча-ються провідні вчені, фахівці-практики, представники зацікавле-них центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Персональний склад ради і положення про неї затверджує міністр.

Чільне місце у системі організаційно-правового і функціональ-ного забезпечення екологічної безпеки належить Міністерству Ук-раїни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе-лення від наслідків Чорнобильської катастрофи*, Положення про яке затверджене Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. МНС є центральним органом державної виконавчої влади, що за-безпечує втілення у життя державної політики щодо захисту насе-лення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їм та ре-агування на них, ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи.

До його основних завдань слід віднести координацію діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій усіх форм влас-ності з вирішення проблем захисту населення та території від над-звичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, керівництво

діяльністю органів управління, штабів військової, цивільної оборо-ни і підпорядкованих спеціалізованих формувань, а також робіт, пов'язаних з формуванням, реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інфор-маційних технологій, банків даних з проблем захисту населення, території від наслідків